Четверта книга Мойсеєва: Числа, розділ 13❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І звернувся Господь до Мойсея, кажучи:

Пошли людей, хай оглянуть Ханаанську землю, яку Я даю у володіння ізраїльським синам! Пошли по одному чоловікові з племені, за їхніми родами по батьківській лінії, кожний з них — князь.

І за Господнім словом Мойсей послав їх з пустелі Фаран. Усі ці чоловіки — князі ізраїльських синів.

Ось їхні імена. З племені Рувима — Саму, син Закхура.

З племені Симеона — Сафат, син Урія.

З племені Юди — Халев, син Єфонії.

З племені Іссахара — Іґаал, син Йосифа.

З племені Єфрема — Авсія, син Навина.

З племені Веніамина — Фалті, син Рафуя.

З племені Завулона — Ґудіїл, син Судія.

З племені Йосифа, із синів Манасії, — Ґадді, син Сусія.

З племені Дана — Аміїл, син Ґамалія.

З племені Асира — Сатур, син Михаїла.

З племені Нефталима — Наві, син Явія.

З племені Ґада — Ґудіїл, син Макхія.

Це — імена людей, яких Мойсей послав оглядати землю. А Авсія, сина Навина, Мойсей назвав Ісусом.

Мойсей послав їх оглянути Ханаанську землю і сказав їм: Підіть цією пустелею і вийдіть на гору.

Огляньте землю, якою вона є, і народ, який проживає на ній: чи сильний він, чи слабий, чи є малий кількісно, чи численний.

І яка земля, на котрій він проживає: хороша чи погана. І які міста, у котрих він живе: чи оточені мурами, чи без мурів.

І яка земля: чи родюча, чи запущена, чи є на ній дерева, чи ні. І наважтеся взяти дещо з плодів землі. А пора була — перші дні весни, початок дозрівання винограду.

Тож вони пішли і оглянули землю від пустелі Сін аж до Раава, що в напрямку до Емату.

Далі пішли пустелею, і дійшли аж до Хеврона, а там — Ахіман, Сесі й Теламін, роди Енака. А Хеврон був збудований за сім років перед Таніном єгипетським.

Вони зайшли аж до Долини грона, і оглянули її. І там вони відсікли гілку, а на ній — одне гроно винограду — таке, що несли його на жердині, — та дещо з гранат і смокв.

Тож те місце назвали Долиною грона — через гроно, яке зрубали там ізраїльські сини.

Через сорок днів, оглянувши землю, вони звідти повернулися.

Подорожуючи, вони прийшли до Мойсея та Аарона і до всієї громади ізраїльських синів у пустелі Фаран-Кадис. Їм і всій громаді вони принесли звіт, і показали плоди землі.

Вони розповідали йому і казали: Ми пішли в землю, в яку ти нас послав, у землю, що тече молоком і медом, а це — її плід.

Але народ, який там живе, — відважний, а міста — укріплені, обнесені муром і дуже великі. І ми знайшли там рід Енака.

А на землі, що на півдні, живе Амалик; хети і евейці, євусейці і аморейці мешкають у гірських околицях, а ханаанці проживають біля моря та біля Йорданської ріки.

Халев же втихомирив народ перед Мойсеєм і сказав йому: Ні! Але ми обов’язково підемо та успадкуємо її, бо ми сильні, здатні побороти їх!

Та чоловіки, які ходили з ним, сказали: Не виходьмо, бо ніяк не зможемо виступити проти цього народу, оскільки він значно сильніший за нас!

Тож вони рознесли між ізраїльськими синами страшну уяву про землю, котру оглядали, говорячи: Земля, яку ми ходили оглядати, — це земля, що поглинає тих, хто живе на ній. Кожний народ, який ми там бачили, — люди дуже високі.

Там ми бачили велетнів! А ми були перед ними, наче сарана. І такими були ми перед ними.