Книга Товита, розділ 10❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І Товит, його батько, рахував кожний день. І як сповнилися дні дороги, і не приходили,

сказав: Може забарилися? Чи може помер Ґаваїл, і ніхто не дає йому срібло?

І він дуже засмутився.

Сказала ж йому жінка: Загинув хлопець, через те забарився. І вона почала його оплакувати і сказала:

О, горе мені, дитино, бо я втратила тебе, світло моїх очей.

А Товит каже їй: Мовчи, не говори слово, він здоровий.

І вона йому сказала: Мовчи, не обманюй мене, мій хлопець загинув. І вона ходила кожного дня надвір на дорогу, якою він пішов, вдень і хліба не їла, а вночі не переставала оплакувати свого сина Товію, аж доки не закінчилися чотирнадцять днів весілля, які поклявся Раґуїл, щоб він там зробив.

Товія сказав Раґуїлові: Відішли мене, бо мій батько і моя матір більше не надіються мене побачити.

А його тесть сказав йому: Залишися в мене, і я пошлю до твого батька, і пояснять йому те, що стосується тебе. Товія каже: Ні, але відішли мене до мого батька!

Уставши, Раґуїл дав йому Сарру, його жінку, і половину майна, рабів, худобу і срібло.

І, поблагословивши, відіслав їх, кажучи: Нехай провадить вас, діти, Бог неба, доки я не помру!

А своїй дочці він сказав: Шануй твоїх батьків, тепер вони — твоя родина. Нехай я про тебе чую добрі чутки. І поцілував її.

А Една промовила до Товії: Улюблений брате, нехай обновить тебе Господь неба і дасть мені бачити твоїх дітей від моєї дочки Сарри, щоб я зраділа перед Господом. І ось передаю тобі мою дочку на утримання, не засмучуй її.

Після цього Товія пішов, благословляючи Бога, Який учинив його дорогу доброю, і він благословив Раґуїла і його жінку Едну.