Книга Товита, розділ 8❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Коли ж закінчили вечеряти, ввели Товію до неї.

Він же, ідучи, згадав слова Рафаїла і взяв попіл ладану, наклав серце риби і печінку, і покурив.

Коли ж демон занюхав запах, то втік до верхніх частин Єгипту, і ангел його зв’язав.

Коли ж вони обоє замкнулися, Товія встав з ліжка і сказав: Устань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас.

І Товія почав говорити: Благословенний, Ти, Боже наших батьків, і благословенне Твоє святе і славне Ім’я навіки! Нехай Тебе благословлять небеса і все Твоє створіння!

Ти створив Адама і дав йому для підтримки помічницю Єву, його жінку. Від них було насіння людей. Ти сказав: Недобре бути самому чоловікові, зробімо йому помічника, подібного до нього.

І тепер, Господи, не через розпусту я беру цю мою сестру, але по правді. Накажи помилувати мене і з нею зістаритись.

І вона сказала з ним: Амінь.

І обоє заснули вночі.

І, вставши, Раґуїл пішов і викопав могилу, кажучи: Невже він також помер?

І прийшов Раґуїл до свого дому,

і сказав Едні, своїй жінці: Пошли одну рабиню, і нехай подивиться, чи живе. Якщо ж ні, щоб ми його поховали і щоб ніхто не знав.

І рабиня, відкривши двері, увійшла і побачила, що обоє спали.

І, вийшовши, вона сповістила їм, що він живе.

І Раґуїл поблагословив Бога, кажучи: Благословенний Ти, Боже, у всякому благословенні, чистому і святому, і хай Тебе благословлять Твої святі і все Твоє створіння, і всі Твої ангели і Твої вибранці хай Тебе благословлять навіки!

Благословенний Ти, бо Ти звеселив мене, і не сталося мені так, як я думав, але за великим Твоїм милосердям учинив Ти з нами!

Благословенний Ти, бо Ти помилував двох одинаків! Зроби їм, Господи, милосердя, сповни їх життя здоров’ям з радістю і милосердям!

І він заповів рабам засипати могилу.

Він справив їм шлюб на чотирнадцять днів.

І промовив до нього Раґуїл, — раніше, ніж закінчилися дні весілля, заклявши, щоб він не пішов, аж доки не сповняться чотирнадцять днів шлюбу,

а тоді, щоб узяв половину його маєтків і пішов здоровим до батька. Позостале ж — коли помру я і моя жінка.