Євангеліє від св. Луки, розділ 2❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.

Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній.

І йшли всі записатися, - кожний у своє місто.

Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида,

щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна.

І от коли вони були там, настав їй час родити,

і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар.

Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх.

Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу:

Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.

І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.”

І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла:

“Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”

І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.”

І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах.

Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко;

і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали.

Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці.

А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.

Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.

І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом,

як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,-

і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.”

А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа.

Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм,

він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:

“Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,

бо мої очі бачили твоє спасіння,

що ти приготував перед усіма народами;

світло на просвіту поганам, і славу твого люду - Ізраїля.”

Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього.

Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя,

та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”

Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого;

зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою.

І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.

І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста.

Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.

Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.

І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято.

Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали.

Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими,

а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати.

Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх.

Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям.

Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.”

Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?”

Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.

І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.

Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.