Третя книга Ездри, розділ 13❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І сталося після семи днів, вночі я мав сон.

І ось з моря здійнявся вітер, щоб розбурхати всі його хвилі.

І я побачив: ось сам чоловік летів з хмарами неба. І куди повертав своє обличчя, щоб подивитися, усе що під ним видно було, тремтіло.

І куди тільки виходив голос з його уст, горіли всі, які чули його голоси, подібно до того, як топиться віск, коли зачує вогонь.

І я побачив після цього: ось збиралося безліч людей, яким не було числа, із чотирьох вітрів неба, щоб воювати проти чоловіка, який вийшов з моря.

І я побачив: ось він самому собі викарбував велику гору і летів понад нею.

Я намагався побачити околицю чи місце, звідки викарбовано гору, та не зміг.

І після цього я побачив: ось усі, що зібралися до нього, щоб воювати проти нього, сильно боялися, однак наважувалися на бій.

І ось, коли він побачив нападаючу безліч, що підходила, то не підняв своєї руки і не тримав списа, ні якусь воєнну зброю. Я хіба тільки побачив,

як він видав зі своїх уст, наче ріку вогню, і зі своїх губ — дух вогню, і зі свого язика видавав грозові іскри. І це все було разом змішане, — ріка вогню, дух полум’я і сила бурі.

І воно впало на нападаючу безліч, яка була готова боротися, і спалило всіх, так що відразу нічого не було видно з незчисленної кількості, хіба що лишень порох попелу і запах диму. І я побачив, і жахнувся.

І після цього я побачив самого чоловіка, що сходив з гори і закликав до себе іншу, мирну безліч.

І приходили до нього обличчя багатьох людей, — деякі радісні, деякі смутні, деякі сковані, деякі приводили тих, що приносилися в жертву. І я пробудився від безлічі страху, і я благав Всевишнього, і сказав:

Ти від початку показав Твоєму рабові ці чуда, і Ти мене мав за гідного, щоб прийняти моє благання.

Тепер же покажи мені ще й пояснення цього сну.

Адже так, як вважаю в моєму чутті, горе тим, що остануться в ті дні, і набагато більше горя тим, що не залишаться.

Бо які не залишаться, будуть сумні,

розуміючи те, що покладене на останні дні, і їх не осягнуть. Але й ті, що оставлені,

задля цього їм горе, бо побачили великі небезпеки і численні потреби, як і показують ці сни.

Однак легше є через небезпеку до цих прийти, ніж минути, наче хмара віку, і не бачити те, що трапиться в останні часи. І Він мені відповів, і сказав:

Я скажу тобі пояснення видіння, але й відкрию тобі те, про що ти говорив.

Тому що ти говорив про цих, що залишилися, і про цих, які не залишилися, таким є пояснення:

той, хто приносить небезпеку в той час, він обереже тих, що впадуть у небезпеку, які мають діла і віру до Всесильного.

Отже, знай, що більш блаженні є ті, що залишилися, понад тих, що померли.

Адже таке пояснення видіння: як ти побачив чоловіка, що виходив із серця моря,

він той, кого Всевишній зберігає на багато часів, Який через Себе Самого вивільнить Своє створіння, і він розташує тих, що залишилися.

І як ти побачив, що з його уст виходив, наче дух, вогонь і буря,

і що не тримав ні списа, ні воєнної зброї, і нищить напад того великого числа, що прийшло воювати проти нього, то це пояснення таке:

ось приходять дні, коли Всевишній почне звільняти тих, що є на землі.

І надійде жах розуму на тих, що живуть на землі.

І одні проти одних задумають воювати, міста проти міст і місце проти місця, народ проти народу і царство проти царства.

І буде, коли це станеться і трапляться ознаки, які Я тобі раніше показав, то тоді об’явиться Мій Син, якого ти бачив, — муж, що піднімався.

І буде, коли всі народи почують його голос, і кожний залишить свою околицю і війну, яку мають один проти одного,

і збереться разом, як ти і бачив, незчисленна кількість тих, що хотіли прийти і воювати проти нього.

А він стане на верхів’ї гори Сіон.

А Сіон прийде і покажеться всім готовим і збудованим, як ти і бачив гору, викарбувану без рук.

Сам же Мій Син звинуватить ті народи, що прийшли, за їхні безбожності, — тих, що наблизилися до бурі, — і закине їм їхні погані думки і муки, якими почнуть мучитися,

що уподібнені до вогню, і вигубить їх без труднощів законом, що уподібнений до вогню.

А як ти бачив, що він збирав до себе інше мирне велике число,

то це є дев’ять племен, які були полонені зі своєї землі в дні царя Йосії, якого в полон попровадив Салманассар, цар ассирійців, і переселив їх за ріку, і вони були переселені в іншу землю.

Вони ж собі самі дали таку пораду, щоб залишити безліч народів і піти до дальшої околиці, туди, де ніколи ніхто з людського роду не мешкав,

щоби хоч там зберігати свої закони, які не зберігали у своїй країні.

А ввійшли вони через вузькі проходи ріки Євфрату.

Адже тоді Всевишній зробив їм знаки, і зупинив русла ріки, доки вони не пройдуть.

Бо крізь ту країну пролягала велика дорога, ходу одного року і половини, оскільки та країна називається Арзар.

Тоді вони там замешкали, — аж до останнього часу, а тепер знову почали приходити.

Знову Всевишній зупинить русла ріки, щоб могли пройти, через це ти побачив безліч, зібрану з миром.

Але ті, що залишились з твого народу, це ті, які знайдуться в Моїх святих границях.

Тож буде, коли він почне вигублювати безліч тих народів, що зібрані, то оборонить той народ, що залишився.

І тоді покаже їм дуже багато чудес.

І я сказав: Владико Господи, покажи мені це, через що я побачив мужа, що піднімався із серця моря. І Він мені сказав:

Як цього ніхто не може ані дослідити, ані знати, — те, що є в глибині моря, — так не зможе ніхто на землі бачити Мого Сина, або тих, що є з ним, хіба що підчас дня.

Це є поясненням сну, який ти бачив, і задля чого ти тут єдиний просвічений.

Адже ти залишив твоє і Моїм займався, і досліджував Мій закон.

Бо ти поклав своє життя для мудрості, і свій смисл ти назвав матір’ю.

І задля цього Я тобі це показав, винагорода перед Всевишнім. Адже буде, що після інших трьох днів, скажу тобі інші речі й викладу тобі тяжке й дивовижне.

І я пішов, і пройшов до поля, сильно прославляючи та хвалячи Всевишнього за чудеса, які чинив у часах,

і тому що керує часами і тим, що є вкладене в часах. І я там сидів три дні.