Дії святих апостолів, розділ 12❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

На той час цар Ірод простягнув руки, щоби декому з Церкви заподіяти зло.

Він убив мечем Якова, брата Івана.

А коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків.

Він схопив його і посадив до в’язниці, передав чотирьом четвіркам воїнів, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи.

Отже, Петра стерегли у в’язниці. А ревна молитва за нього підіймалася від Церкви до Бога.

Тієї ночі, коли Ірод мав його вивести, Петро спав між двома воїнами, скований двома залізними ланцюгами, і вартові перед дверима стерегли в’язницю.

І ось Господній ангел став перед ним, і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра в бік, він підвів його, кажучи: Швидко вставай! І залізні кайдани поспадали з його рук.

Ангел же сказав йому: Підпережися і надінь своє взуття! Тож він зробив це. І каже йому: Одягнися у свій одяг і йди за мною!

Вийшовши, він попрямував за ним, не знаючи, чи те, що відбувається через ангела, є дійсністю, бо думав, що бачить видіння.

Минувши першу і другу сторожі, вони прийшли до залізної брами, яка вела до міста, — вона сама собою їм відчинилася. Вийшовши, проминули одну вулицю, — і раптом ангел відступив від нього.

Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з рук Ірода та від усього, чого сподівався юдейський народ!

Поміркувавши, він прийшов до дому Марії, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралося багато людей; вони молилися.

Коли він постукав у ворота двору, вийшла служниця на ім’я Рода, щоби довідатися.

Упізнавши голос Петра, з радості не відчинила дверей, а прибігла і повідомила, що Петро стоїть біля воріт.

Вони їй сказали: Ти не в собі! Вона ж наполягала, що так воно є. А вони говорили: Це його ангел!

Петро ж стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися.

Давши їм знак рукою, щоб мовчали, він розповів їм, як Господь вивів його із в’язниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам! І, вийшовши, він вирушив до іншого місця.

Коли настав день, поміж воїнами зчинилася велика тривога: Що сталося з Петром?

Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитав вартових і наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там].

Ірод був розлючений на тирців і сидонців. Вони прийшли до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили примирення, бо їхні території забезпечувалися із царської.

Призначеного дня Ірод, зодягнений у царські шати, сівши на судилищі, красномовно виступив перед ними.

А юрба почала кричати: Це голос Бога, а не людини!

Та раптово вразив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. І з’їли [його] черви, і він помер.

А Боже Слово зростало і множилося.

Варнава й Савло, закінчивши служіння, повернулися в Єрусалим, взявши Івана, якого прозвали Марком.