Дії святих апостолів, розділ 20❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх, та й вибрався йти до Македонії.

Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції

і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію.

З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим.

Вони вирушили раніше й очікували нас у Троаді,

а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів.

Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі.

У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.

А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв. Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.

Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому!

Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув.

А юнака привели живим, і безмірно зраділи.

Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.

Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени;

наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета,

оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці.

А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви.

Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,

служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв;

я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах,

засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.

І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає,

проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.

Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!

І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.

Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!

Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю.

Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю.

[Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари.

І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.

Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас.

І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.

Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого.

Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки.

Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!

Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.

Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його,

сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.