Євангеліє від св. Луки, розділ 18НПУ — Новий Переклад Українською
Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне.
Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
[Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
й не отримав би значно більше в цей час, а в майбутньому віці – вічне життя.
[Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
Джерела
