Євангеліє від св. Луки, розділ 2❧НПУ — Новий Переклад Українською

У ті дні вийшов наказ від Кесаря Августа зробити перепис усього населення.

Це був перший перепис за правління Квірінія Сирією.

І всі пішли записатися, кожний до свого міста.

Пішов також і Йосиф із Галілеї, з міста Назарета, в Юдею, у місто Давида, що зветься Віфлеєм, бо він походив із дому та роду Давида.

Він пішов записатися разом із Марією, своєю нареченою, що була вагітна.

І сталося так, що коли вони були там, настав їй час народити.

І народила вона Сина, свого Первістка, і сповила Його, і поклала в ясла, бо не було для них місця в гостьовій кімнаті.

Були ж у тій місцевості пастухи, які стояли в полі й охороняли вночі свою отару.

Аж ось ангел Господа з’явився біля них, і слава Господня засіяла навколо, і великий страх охопив їх.

І промовив до них ангел: «Не бійтеся! Я приніс вам добру звістку, яка буде великою радістю для всього народу!

Сьогодні в місті Давида народився вам Спаситель – Христос Господь!

І ось вам знак: знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах».

І раптом разом з ангелом з’явилося численне небесне військо, яке прославляло Бога, кажучи:

«Слава Богу на небесах, а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!»

Коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо до Віфлеєма й побачимо, що там сталося, про що Господь сповістив нас».

І пішли вони швидко [до Віфлеєма] й знайшли Марію, Йосифа й Немовля, покладене в ясла.

Побачивши їх, вони розповіли все, що їм було сказано про Цю Дитину.

Усі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали пастухи про Нього.

Марія ж зберігала всі ці слова у своєму серці та роздумувала над ними.

І повернулись пастухи, прославляючи та вихваляючи Бога за все те, що почули й побачили, і за те, що все було так, як їм було сказано.

Восьмого дня, коли настав час обрізати [Дитя], назвали Його Ісус – саме так, як оголосив ангел ще до Його зачаття в утробі.

І коли, за Законом Мойсея, закінчилися дні очищення, принесли Його до Єрусалима, щоб представити перед Господом,

як написано в Законі Господа: «Кожен первісток чоловічої статі має бути посвячений Господу».

За Законом Господа вони мали також принести жертву: «Дві горлиці або двох молодих голубів».

Був тоді в Єрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був чоловіком праведним та благочестивим, чекав на утіху Ізраїлю, і Дух Святий був на ньому.

І було відкрито йому Духом Святим, що він не бачитиме смерті, поки не побачить Христа Господнього.

[Керований] Духом, він прийшов у Храм, і коли батьки принесли Дитину Ісуса, щоб зробити з Ним за звичаєм Закону,

він узяв Його на руки, благословив Бога та промовив:

«А зараз, Владико, відпусти раба Твого з миром, за словом Твоїм,

бо побачили очі мої спасіння Твоє,

яке Ти приготував перед обличчям усіх народів,

світло одкровення для язичників і славу народу Твого Ізраїлю».

Батько та мати [Ісуса] дивувалися сказаному про Нього.

Симеон же благословив їх та сказав Марії, матері Його: «Ось Цей призначений для падіння й піднесення багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя,

так що думки багатьох сердець розкриються. І навіть душу твою пройме меч».

Була там і пророчиця Анна, дочка Фануїла, з роду Ашера; вона дожила до глибокої старості. Зі своїм чоловіком вона прожила сім років від одруження,

а потім стала вдовою, їй було вісімдесят чотири роки. Вона не відходила від Храму, постом та молитвою служила вдень і вночі.

Прийшовши в той час, вона прославляла Бога і всім, хто чекав на визволення Єрусалима, говорила про Нього.

І коли виконали все згідно із Законом Господа, повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета.

Дитина ж росла та зміцнювалась, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Ній.

Кожного року батьки Ісуса ходили до Єрусалима на свято Пасхи.

Коли виповнилося Йому дванадцять років, Він, за звичаєм, пішов разом із ними.

Коли ж закінчилися дні [свята] і всі поверталися додому, Хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі, а батьки Його не знали про це.

Вони думали, що Він іде разом з іншими. Пройшовши день дороги, вони почали шукати Його серед родичів та знайомих.

І, не знайшовши, повернулися до Єрусалима шукати Його.

Через три дні знайшли Його в Храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.

Усі, хто Його чув, дивувалися Його розуму та відповідям.

Побачивши Його, вони здивувались, і мати промовила до Нього: ―Дитино, чому Ти так вчинив із нами? Ось Твій батько і я з хвилюванням шукали Тебе.

Але Він відповів їм: ―Чому ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути в тому, що належить Моєму Отцю?

Але вони не зрозуміли слів, які Він їм сказав.

Після цього вони повернулися до Назарета, і Він слухався їх. Мати Його зберігала всі ці слова у своєму серці.

Ісус же зростав мудрістю, ростом і благодаттю у Бога та людей.