Євангеліє від св. Луки, розділ 20❧НПУ — Новий Переклад Українською

Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини

й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?

[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:

Іванове хрещення було з Неба чи від людей?

Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»

Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.

Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.

Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.

І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.

Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.

Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.

Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].

Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»

Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»

Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?

Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!

Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?

Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.

Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.

І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.

Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.

Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?

Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:

―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!

Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!

Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.

Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:

―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».

Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.

Потім другий

і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.

Після всіх померла й жінка.

Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.

Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж.

Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж.

І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.

А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.

Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!

Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!

І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.

Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?

Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,

доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».

Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?

Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:

«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.

Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».