Перша книга Маккавейська, розділ 1❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І сталося, після того, як здобув перемогу Олександр, син Филипа Македонського, який вийшов із землі Хеттім, і розгромив Дарія, царя персів та мідійців, і зацарював замість нього, спочатку над Елладою.

І він учинив багато воєн, захопив твердині й вигубив царів землі.

Він пройшов аж до країв землі та взяв здобич багатьох народів. І земля втихомирилася перед ним, і він піднявся, і його серце піднялося.

І він зібрав дуже велику силу, і панував над країнами народів і тиранів, і вони були йому за данників.

І після цього він упав на ліжко, і збагнув, що помирає.

І він покликав своїх славних рабів, що були виховані з ним від молодості, і поділив для них своє царство ще при своєму житті.

І Олександр царював дванадцять років, і помер.

І до влади прийшли його слуги, кожний на своєму місці.

І всі поклали на себе корони після його смерті, — вони та їхні сини після них багато років, і наповнили землю злом.

І з них вийшов грішний корінь — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, який був порукою Риму. Він зацарював у сто тридцять сьомому році царства Еллінів.

У ті дні вийшли з Ізраїля беззаконні сини і переконали багатьох, кажучи: Підімо і вчинимо завіт з народами, що довкола нас, бо відколи ми від них відділилися, на нас найшло багато зла.

І слово було добрим в їхніх очах,

і так забажали деякі з народу, і пішли до царя, і він дав їм владу чинити заповіді поган.

І вони збудували спортзал в Єрусалимі за законами поган,

і приховали своє обрізання, і відступили від святого завіту, і запряглися з поганами, і вдалися чинити зло.

І закріпилося царство перед Антіохом, і він почав царювати над єгипетською землею, щоби панувати над двома царствами.

І він увійшов до Єгипту з великим народом, з колісницями, слонами і великим озброєнням,

і розпочав війну з Птоломеєм, царем Єгипту. І Птоломей відвернувся від його обличчя, і втік, і впало багато ранених.

І вони захопили сильні міста в єгипетській землі, і він захопив здобич у єгипетській землі.

І після того, як він побив Єгипет у сто сорок третьому році, Антіох повернувся і пішов проти Ізраїля і проти Єрусалима з важко озброєним народом.

І він увійшов до святилища в гордості та взяв золотий жертовник, лампади світильника і весь його посуд,

і стіл покладання, чаші, чашки, золоті кадильниці, завісу, вінці й золоту прикрасу, що на лицевій стороні храму, і все розбив.

І взяв срібло, золото і дорогоцінний посуд, і взяв сховані скарби, які знайшов.

І, взявши все, повернувся до своєї землі й скоїв убивство та виказав велику гордість.

І був великий плач в Ізраїлі на кожному їхньому місці.

І застогнали володарі та старійшини, ослабіли дівчата та юнаки, і краса жінок змінилася.

Усякий жених підняв плач, та, що сиділа у весільній кімнаті, була в жалобі.

І земля затремтіла під тими, що жили на ній, і кожний дім Якова одягнувся в сором.

Після періоду двох років цар послав володаря над даниною до міст Юди, і він прийшов у Єрусалим з великим народом.

І сказав їм слова мирні в омані, і йому повірили. Та він раптово напав на місто і побив його великою поразкою, і загинуло багато народу Ізраїля.

І він узяв здобич у місті, і спалив його вогнем, і знищив його доми та стіни довкола.

І взяли в полон жінок та дітей, і успадкували худобу.

І відбудували місто Давида з великою та сильною стіною, сильними баштами, і було їм за твердиню.

І помістили туди грішний народ, беззаконних мужів, і вони закріпилися в ній.

І зробили склади зброї та їжі, і, зібравши здобич Єрусалима, поклали там і стали великою пасткою.

І це було засідкою для святині й поганим дияволом для Ізраїля постійно.

І пролили невинну кров довкола святині та опоганили святиню.

І через них втекли ті, що жили в Єрусалимі, і він став помешканням для чужинців. І став чужим через своїх мешканців, і його діти покинули його.

Його святиня була спустошена, наче пустеля, його свята повернені в плач, його суботи — в погорду, його пошана — на пониження.

За його славою виповнилося його безчестя, і його звеличення повернулося на плач.

І цар написав усьому своєму царству, щоб усі були одним народом

і залишили кожний свій закон. І всі народи сприйняли це за словом царя.

І численні з Ізраїля виявили прихильність до його служіння, принесли жертву ідолам і опоганили суботу.

І цар послав книги через посланців у Єрусалим і в міста Юди, щоб пішли за законами чужинців землі,

і припинили всепалення, жертву і жертви виливання у святині, і опоганювали суботи та свята,

сквернили святиню і святих,

щоби збудували вівтарі, площі й ідольські святині та приносили в жертву свиняче і нечистих тварин,

і залишали своїх синів необрізаними, щоб опоганювали свої душі всякою нечистотою та поганню,

аби забули закон і змінили всі заповіді.

А хто лиш не вчинить за словом царя, нехай помре!

Згідно з усіма цими словами він написав до всього свого царства, настановив наглядачів над усім народом і заповів містам Юди приносити жертви місто за містом.

І зібралися численні з народу до них, кожний, що покидав закон, і робили зло на землі,

й загнали Ізраїль у таємні місця в усяке їхнє сховище.

І на п’ятнадцятий день хаселева сто сорок п’ятого року він збудував гидоту спустошення на жертовнику. І в містах Юди довкола збудували жертовники.

І біля дверей домів, і на вулицях кадили.

І книги закону, які знайшли, подерши, спалили у вогні.

І де знаходилася в когось книга завіту, і якщо хтось дотримується закону, то присуд царя — його смерть.

За своєю силою чинили Ізраїлеві, тим, кого знаходили, за кожним місяцем і місяцем у містах.

І на двадцять п’ятий день місяця приносили жертву на вівтарі, який був на жертовнику.

І жінок, що обрізували своїх дітей, вони вбили за наказом

і повісили дітей на їхні шиї, і їхні доми, і тих, що обрізали.

І багато в Ізраїлі скріпилися і підсилилися в собі не їсти нечистого,

і обрали смерть, щоб не опоганитися їжею і не опоганити святий завіт, і померли.

І був дуже великий гнів на Ізраїлі.