Перша книга Маккавейська, розділ 5❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І сталося, коли почули народи, які довкола, що збудовано жертовник і оновлено святиню, як раніше, то вони сильно розгнівалися

і вчинили раду, щоб вигубити рід Якова, тих, що були посеред них, і почали вбивати та виганяти народ.

І Юда воював із синами Ісава в Ідумеї, Акрабаттині, тому що вони оточили Ізраїль, і побив їх великою поразкою, скинув їх і взяв їхню здобич.

І згадали зло синів Ваяна, які були пасткою для народу і загрозою, щоби чатувати на них на дорогах.

І вони були ним замкнені у вежах, і він приступив до них, прокляв їх і спалив їхні вежі вогнем з усіма, що були всередині.

І він перейшов проти синів Аммона, і знайшов сильну руку, численний народ і їхнього володаря Тимофія.

І він вступив з ними в бій численними війнами, і вони були розгромлені перед його обличчям, і він їх вигубив.

І він узяв Язир і його дочірні поселення, і повернувся до Юдеї.

І зібралися народи, що в Ґалааді, проти Ізраїля, проти тих, що були в їхніх околицях, аби їх вигубити, і вони втекли до твердині Датема,

і відіслали листи до Юди та його братів, кажучи: Зібралися проти нас народи, які довкола нас, щоб нас вигубити,

і готуються піти і захопити твердиню, до якої втікаємо, і Тимофій є на чолі їхньої сили.

Тож тепер, прийшовши, вирви нас з їхньої руки, бо впало безліч з нас

і всі наші брати, що в Тувії, винищені, і вони взяли в полон їхніх жінок, їхніх дітей і посуд, і там загинуло близько однієї тисячі мужів!

Ще читалися листи, аж ось інші посли прийшли з Галилеї, роздираючи одяг, сповіщаючи згідно із цими словами,

кажучи, що зійшлися проти них від Птолемаїди, Тиру, Сидона і всієї Галілеї чужинців, щоб їх вигубити.

Коли ж почув Юда і народ ці слова, то зібрався великий збір, аби порадитися, що їм зробити для своїх братів, які є в біді, і завойовані ними.

І сказав Юда Симонові, своєму братові: Вибери собі мужів, піди і спаси твоїх братів, що в Галілеї, а я і мій брат Йонатан підемо до Ґалаадити.

І він залишив Йосифа, сина Захарія, і Азарія як володар народу з решти із сили в Юдеї для охорони,

і заповів їм, кажучи: Дбайте про цей народ і не вв’язуйтеся у війну з народами, аж доки ми не повернемося.

І відділили Симонові три тисячі мужів, щоб піти до Галилеї, Юді ж — вісім тисяч мужів до Ґалаадити.

І пішов Симон до Галилеї, і вступив у численні бої з народами, і народи були розбиті перед його обличчям,

і він гнався за ними аж до брами Птолемаїди. І полягло з народів якихось три тисячі мужів, і він забрав їхню здобич.

І він узяв тих, що з Галілеї і в Арваттах з жінками та дітьми, і все, що було в них, і привів до Юдеї з великою радістю.

А Юда Маккавей і Йонатан, його брат, перейшли Йордан і пішли триденною дорогою по пустелі.

І зустріли наватеїв, та вони зустріли їх мирно й розповіли їм усе, що сталося з їхніми братами в Ґалаадиті,

і що численні з них забрані до Восора і Восора в Алемах, Хасфо, Македі та Карнаїні, усі вони — сильні та великі міста.

І в інших містах Ґалаадити є туди забрані. На другий день шикуються, щоб стати до бою проти твердинь, захопити і вигубити всіх цих в один день.

І раптово звернув Юда та його табір дорогою до пустелі Восорри. І він захопив місто, убив кожного із чоловічої статі вістрям меча, узяв усю їхню здобич і спалив його у вогні.

І відійшов звідти вночі, і пішов аж до твердині.

І сталося, що рано-вранці вони підняли свої очі, і ось багато народу, якому не було числа, що несли драбини і бойові машини, щоб захопити твердиню, і воювали з ними.

І Юда побачив, що почався бій, і крик міста піднявся аж до неба — і з труб, і з великим криком,

і він сказав мужам сили: Повоюйте сьогодні за наших братів!

І він вийшов трьома частинами за ними, і затрубили трубами, і закричали в молитві.

І довідався табір Тимофія, що це Маккавей, і втекли від його обличчя, і він їх побив великою поразкою, і з них полягло в той день якихось вісім тисяч чоловік.

І він звернув до Маафи, воював проти неї, захопив її, убив кожного із чоловічої статі і взяв її здобич та спалив її вогнем.

Звідти він пішов і забрав Хасфо, Макед, Восор і решту міст Ґалаадити.

А після цих подій Тимофій зібрав інший табір і отаборився напроти обличчя Рафона на другій стороні потоку.

А Юда послав вистежити табір, і йому сповістили, кажучи: До нього зібрані всі народи, що довкола нас, дуже велика сила!

І він найняв їм на допомогу аравійців, і отаборилися на другій стороні потоку, вони готові йти проти тебе на війну! І пішов Юда їм назустріч.

І сказав Тимофій володарям своєї сили, коли наближався Юда та його табір до потоку води: Якщо він спочатку перейде до нас, ми не зможемо встояти перед ним, бо він безсумнівно подолає нас.

Якщо ж злякається і отабориться на другому боці ріки, ми перейдемо до нього і його здолаємо.

А коли Юда наблизився до потоку води, то поставив писарів народу на потоці й заповів їм, кажучи: Не залиште жодного чоловіка, щоб отаборився, але хай усі підуть до бою.

І він першим перейшов напроти них, а за ним — весь народ, і язичники були розбиті перед їхнім обличчям, і кинули свою зброю, і втекли в храм Карнаїна.

І вони взяли місто, і спалили у вогні храм з усіма, що в ньому. І Карнаїн відвернувся, і вони не могли більше встояти перед обличчям Юди.

І Юда зібрав увесь Ізраїль, що в Ґалаатиді, — від малого аж до великого, і їхніх жінок, їхніх дітей і посуд, дуже великий табір, щоб піти в землю Юди.

І вони прийшли аж до Ефрона, — це велике місто на дорозі, дуже сильне, не можна було від нього відхилитися направо чи наліво, але тільки піти посередині нього.

І ті, що з міста, замкнулися і завалили брами камінням.

І послав до них Юда з мирними словами, кажучи: Пройдемо через твою землю, щоб піти в нашу землю, і ніхто вам не вчинить зла, лише перейдемо ногами. Та не захотіли йому відкрити.

І Юда заповів проголосити в таборі, щоб кожний отаборився на місці, в якому є.

І отаборилися мужі сили, і він воював проти того міста цілий день і цілу ніч, і місто було видане в його руки.

І він вигубив кожного із чоловічої статі вістрям меча, розбив його, взяв його здобич і пройшов через місто по вбитих.

І вони перейшли Йордан до великої долини напроти обличчя Ветсана.

І Юда збирав останніх і підбадьорював народ упродовж усієї дороги, аж доки не прийшов у землю Юди.

І вони прийшли на гору Сіон з радістю і веселістю, і принесли всепалення, бо з них не впав ніхто, аж доки не повернулися в мирі.

І в дні, в які був Юда і Йонатан в землі Ґалааду, і Симон, його брат, у Галілеї проти обличчя Птолемаїди,

почув Йосиф, син Захарії, і Азарія, володарі сили, про хоробрі та воєнні вчинки, які вони здійснили,

і сказали: Зробімо і ми самим собі ім’я, і підімо воювати проти народів, що довкола нас.

І він сповістив тим, що із сили, які з ними, і вони пішли проти Ямнеї.

А з міста вийшов Ґорґія і його мужі їм назустріч на війну.

Тож Йосиф і Азарія звернули в сторону, і були гнані аж до границь Юдеї, і впали в той день з народу Ізраїля якихось дві тисячі чоловік.

І була велика поразка в народі, тому що не послухалися Юди і його братів ті, що бажали показати шляхетні діла.

Вони ж не були з насіння мужів, якими дано спасіння Ізраїля через їхню руку.

А муж Юда та його брати дуже прославилися перед усім Ізраїлем і всіма народами, де було чути їхнє ім’я.

І до них збиралися ті, що прославляли похвалами.

І вийшов Юда та його брати, і воювали проти синів Ісава в землі, що до півдня, і він розгромив Хеврон і його дочірні, знищив його твердині й спалив його стовпи довкола.

І він підвівся, щоб піти в землю чужинців, і проходив Марісу.

У той день в бою полягли священики, які бажали йому показати мужні діла, коли вони вийшли на бій, не порадившись.

І відхилився Юда до Азоту, землі чужоземців, і знищив їхні вівтарі, спалив вогнем різьблення їхніх богів, забрав здобич міст і повернувся в землю Юди.