Перша книга Маккавейська, розділ 9❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І Димитрій почув, що поліг Никанор та його сила на війні, і вирішив ще раз Вакхида і Алкима вдруге послати в землю Юди, і правий ріг з ними.

І вони пішли дорогою, що до Ґалґала, і прийшли до Месалота, що в Арвилах, і його захопили та вбили багато людських душ.

І першого місяця в сто п’ятдесят другому році вони отаборилися напроти Єрусалима.

І вони відійшли, і пішли до Верет з двадцятьма тисячами чоловік і двома тисячами кінноти.

А Юда отаборився в Еласі, і три тисячі вибраних мужів з ним.

Вони побачили безліч сил, бо вони численні, і дуже перелякалися. І численні повтікали з табору, не залишилося в них хіба лиш вісімсот мужів.

І Юда побачив, що його табір відступив, і що його придавила війна, і розбився серцем, бо не мав часу їх зібрати,

і він ослаб і сказав іншим: Устаньмо і підімо проти наших ворогів, чи може зможемо з ними воювати!

І його відмовляли, кажучи: Ми не зможемо, але радше врятуймо тепер свої душі й повернемося ми і наші брати та воюватимемо проти них, — адже ми малі числом.

А Юда сказав: Хай не буде, щоб ми зробили це діло, аби від них втекти, і якщо наш час наблизився, ми з хоробрістю помремо задля наших братів і не залишимо причини заплямувати нашу славу.

І сила піднялася від табору, і встали їм назустріч, і поділено кінноту на дві частини, і ті, що кидали з пращі, і стрільці йшли перед силою, і передували всі сильні, а Вакхід був на правому крилі.

І наблизився відділ з двох частин, і вони видавали звук з труб, і ті, що поблизу Юди, і вони затрубили трубами.

І затремтіла земля від голосу таборів, і війна тривала від ранку аж до вечора.

І Юда побачив, що Вакхід і сильна частина табору справа, і зібралися з ним усі сильні серцем,

і розбито ними праву частину, і він гнався за ними аж до гори Азота.

І ті, що в лівому крилі побачили, що розбито правий ріг, і повернулися за ногами Юди і тих, що з ним позаду.

І бій став тяжким, і впало багато ранених звідси і звідти,

і Юда поліг, а решта — втекла.

І взяв Йонатан і Симон Юду, їхнього брата, і поховали його в гробниці своїх батьків у Модеїні.

І вони його оплакали, і голосіння за ним вчинив увесь Ізраїль, велике ридання, і плакали багато днів, і сказали:

Як упав сильний, що спасав Ізраїль!

Та інші слова Юди, воєн і мужніх діл, які він зробив, і його велич не записано, бо було дуже багато.

І сталося, що після смерті Юди беззаконні піднялися в усіх околицях Ізраїля, — підвелися всі, що чинять беззаконня.

У ті дні був дуже великий голод, і країна опустіла по них.

І Вакхід вибрав безбожних мужів і поставив їх володарями країни.

І вони шукали і вишукували приятелів Юди, і привели їх до Вакхіда, і він мстився на них і глумився з них.

І був великий смуток в Ізраїлі, якого не було від того дня, коли не з’явився пророк у них.

І зібралися всі приятелі Юди, і сказали до Йонатана:

Відколи помер твій брат Юда, то чоловіка, подібного до нього, немає, щоб вийшов і виступив проти ворогів і Вакхіда, і проти ворогів нашого народу.

Тож тепер сьогодні ми вибрали тебе, щоб ти був замість нього нам за володаря і проводиря, щоб вести нашу війну.

І Йонатан у той час узяв провідництво і став замість Юди, свого брата.

І довідався Вакхід, і намагався його вбити.

І взнав Йонатан, його брат Симон і всі, що з ним, і втекли в пустелю Текої, і отаборилися біля води озера Асфар.

І довідався Вакхід у суботній день, і прийшов він і все його військо на другу сторону Йордану.

І він послав свого брата, вождя народу, і просив своїх друзів-наватеїв поставити в них їхні численні речі.

І вийшли сини Ямврія, що з Мидави, і схопили Івана й усе, що він мав, і відійшли, маючи те.

Після цих подій сповістили Йонатанові та Симонові, його братові, що сини Ямврія роблять велике весілля і провадять невістку з Надавата, дочку одного з великих володарів Ханаана, з великою пихою.

Вони ж згадали кров їхнього брата Івана і пішли, і сховалися під виступом гори.

І вони підняли свої очі й побачили, що ось крик і численне майно, і вийшов молодий, його друзі та його брати їм назустріч з тимпанами, музиками і великою зброєю.

І вони повстали проти них із засідки і повбивали їх, і полягло багато ранених, а інші втекли на гору. І вони взяли всю їхню здобич.

І шлюб обернувся на плач, а голос їхніх музик — на ридання.

І вони вчинили помсту крові їхнього брата і повернулися до болотистої місцевості Йордану.

І почув Вакхід, і прийшов у суботній день аж до берегів Йордану із численною силою.

І Йонатан промовив до тих, що з ним: Устаньмо і повоюймо за наші душі, бо немає сьогодні, як учора, так і третього дня!

Бо ось війна проти нас і ззаду нас, а тут і там вода Йордану, болото та ліс, немає місця, щоб відступити.

Тож тепер заволайте до неба, щоб ви врятувалися з руки наших ворогів!

І розпочався бій. І Йонатан простягнув свою руку, щоб побити Вакхіда, та він відступив від нього назад.

І ввійшов Йонатан, і ті, що з ним у Йордан, і вони перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордан.

А від Вакхіда впало того дня якихось тисяча чоловік.

І він повернувся до Єрусалима і збудував укріплені міста в Юдеї, твердиню, що в Єрихоні, Аммаус, Веторон, Ветил, Тамнату Фаратон і Тефон, з високими стінами, брамами і засувами.

І він поставив у них охорону, щоб ворогувати з Ізраїлем.

І він скріпив місто Ветсур, Ґазару і твердиню. І він розмістив у них сили і склади їжі.

Він узяв синів, володарів країни, як заложників, і поставив їх у твердині в Єрусалимі, у в’язниці.

І в сто п’ятдесят третьому році другого місяця Алкім наказав знищити зовнішню стіну двору святині, і знищити діла пророків, і вони почали нищити.

У той час Алкім був уражений хворобою, і заборонено його ділам, і загороджено його уста, і він ослабів і не міг більше говорити слова і заповісти про свій дім.

І Алкім помер у той час у великих муках.

І Вакхід побачив, що Алкім помер, і він повернувся до царя. І земля Юди спочила два роки.

І всі беззаконні вчинили раду, кажучи: Ось Йонатан і ті, що з ним живуть упевнено, у спокої. Тож тепер приведімо Вакхіда, і він їх усіх схопить в одну ніч.

І вони, пішовши, порадили йому.

І він піднявся, щоб піти із численною силою, і потай послав послання всім своїм союзникам, що в Юдеї, щоб схопили Йонатана і тих, що з ним. Та вони не змогли, бо їхня рада стала відомою.

І вони схопили з мужів країни, проводирів зла, якихось п’ятдесят мужів, і вбили їх.

І пішли Йонатан, Симон і ті, що з ним, до Ветвасії, що в пустелі, і збудували її руїни, і її скріпили.

А Вакхід довідався, і зібрав усе своє велике число вояків та сповістив тим, що з Юдеї.

І він, прийшовши, отаборився біля Ветвасії і воював проти неї багато днів, і зробив машини.

І Йонатан залишив свого брата Симона в місті, а вийшов до околиці, і прийшов з великим числом.

І він побив Одомира, його братів і синів Фасірона в їхніх оселях, і вони почали воювати, і вони підносилися на силах.

Симон і ті, що з ним, вийшли з міста і спалили машини.

І вони воювали проти Вакхіда, і він був знищений ними, і його сильно придушили, бо його рада і його похід були марними.

І він запалав гнівом на безбожних людей, які порадили йому піти в країну, і повбивав з них багатьох, і вони зробили раду відійти до своєї землі.

А Йонатан взнав і послав до нього послів, щоб укласти з ним мир і віддати їм полонених.

І він прийняв, і вчинив за його словами, і поклявся йому не шукати для нього зла всі дні його життя.

І він віддав йому полонених, яких перед тим захопив у землі Юди, і, повернувшись, він відійшов до своєї землі й більше не продовжував приходити в їхні границі.

І меч спочив від Ізраїля. І Йонатан замешкав у Махмасі, і Йонатан почав судити народ та вигубив безбожних з Ізраїля.