Перша книга Маккавейська, розділ 13❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І почув Симон, що Трифон зібрав велику силу, щоб піти в землю Юди та її знищити.

І він побачив народ, що він переляканий і нажаханий, пішов до Єрусалима, зібрав народ

і підбадьорив їх, кажучи їм: Ви знаєте, скільки я, мої брати і дім мого батька зробили за закон і святих, і які війни і скрути ми зазнали.

Через це всі мої брати загинули за Ізраїля, і я залишився сам.

Тепер же хай не буде, щоб я пощадив мою душу в усьому часі скорботи, бо я не кращий за моїх братів.

Лише помщуся за мій народ, за святих, за жінок і ваших дітей, адже всі народи зібралися, аби вигубити нас задля ворожнечі.

І він відразу запалив дух народу, коли вони почули ці слова,

і вони відповіли гучним голосом, кажучи: Ти є нашим вождем замість Юди і Йонатана, твого брата!

Воюй нашу війну, і все, що тільки скажеш нам, зробимо!

І він зібрав усіх мужів-вояків, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і укріпив їх довкола.

І він послав Йонатана, сина Апсалома, і з ним достатньо сили до Йоппії, і вигнав тих, що були в ній, і залишився там у ній.

І підвівся Трифон з Птолемаїди з великою силою, щоб іти в землю Юди, і Йонатан з ним під вартою.

А Симон отаборився в Адідах напроти початку долини.

І довідався Трифон, що Симон піднявся замість свого брата Йонатана, і що бажає зійтися з ним у бою, і послав до нього послів, кажучи:

За срібло, яке винен твій брат Йонатан царській скарбниці, котре він затримав, ми його схопили.

Тож тепер пошли сто талантів срібла і двох його синів як заручників, щоб коли буде відпущений, не відступив від нас, і ми його відпустимо!

Та Симон дізнався, що говорять до нього з оманою, то він посилає взяти срібло і дітей, щоб не підняти велику ворожнечу в народі, кажучи:

Оскільки я йому не послав срібло і дітей, він загинув.

І він відіслав дітей і сто талантів, і той обманув і не відпустив Йонатана.

Після цього прийшов Трифон, щоб увійти в країну і її знищити, і вони оточили дорогу, що до Адори. І Симон, і його табір стояли напроти нього на кожному місці, куди тільки він ішов.

А ті, що з твердині, послали до Трифона старійшин, кваплячи його, щоб прийшов до них через пустелю, і послав їм їжу.

І Трифон підготував усю свою кінноту, щоб іти, та тієї ночі було дуже багато снігу, і він не пішов через сніг. І він підвівся, і прийшов до Ґалаадити.

А коли наблизився до Васками, то вбив Йонатана, і його там поховано.

І повернувся Трифон, і повернувся до своєї землі.

І послав Симон, і взяв кості Йонатана, свого брата, і поховав його в Модеїні, місті його батьків.

І його оплакував увесь Ізраїль великим плачем, і його оплакували багато днів.

І Симон збудував пам’ятник на гробниці свого батька і своїх братів, і підняв її високо на вигляд з тесаного каменя ззаду і спереду,

і поставив сім пірамід, одну напроти одної, батькові, матері та чотирьом братам.

І їм зробив будови, оточив великими стовпами і зробив на стовпах зброю на вічне ім’я і при зброї вирізьблені човни, щоб видно було всім, що плавають по морі.

Це — гробниця, яку він зробив у Модеїні, аж до цього дня.

А Трифон обходився підступно із царем Антіохом молодшим, і його вбив

і зацарював замість нього, і поклав діадему Азії, і зробив багато лиха на землі.

І Симон збудував твердині Юдеї і обгородив високими вежами і великими мурами, брамами і засувами, і поклав у твердинях їжу.

Симон вибрав чоловіків і послав до царя Димитрія, щоби зробити полегшення в країні, бо всі діла Трифона були розбійничі.

І цар Димитрій послав до нього згідно із цими словами, і відповів йому, і написав йому цього листа:

Цар Димитрій Симеонові, первосвященикові та царському другові, старійшинам і юдейському народові, радіти!

Золотий вінець і галузку, яку ви послали, ми прийняли і готові робити вам великий мир, і написати про потреби, щоб зробити вам полегшення.

І те, що ми вам поставили, стоїть, і твердині, які ви збудували, хай вам належать.

Відпускаємо незнання і заборгованості аж до сьогоднішнього дня, і вінець, який ви винні, і якщо щось іншого оподатковувалося в Єрусалимі, хай більше не оподатковується.

І якщо якісь з вас є корисні, щоби записати до тих, що за нами, хай будуть записані, і нехай буде між нами мир.

Сто сімдесятого року забрано ярмо народів з Ізраїля,

і народ почав писати в письмах і виступах: Першого року при Симоні, великому первосвященикові, вождю і провіднику юдеїв.

У ті дні він прийшов до Ґазари та оточив її таборами, зробив машини і приставив до міста, і зруйнував одну вежу, і захопив.

І вискакували ті, що в машині до міста, і був великий рух у місті.

І пішли ті, що в місті, з жінками і дітьми на мури, розриваючи свій одяг, і закричали великим голосом, прохаючи Симона дати їм правиці,

і сказали: Не зроби нам за нашим лукавством, але за твоїм милосердям.

І Симон погодився з ними, і не воював з ними. Та він вигнав їх з міста і очистив доми, в яких були ідоли, і так увійшов до нього, співаючи і благословляючи.

І він викинув з нього всю нечистоту, і поселив у ньому мужів, які чинитимуть закон, і скріпив його, і збудував собі в ньому помешкання.

А ті, що з твердині перешкоджали в Єрусалимі виходити і входити до околиці, купувати і продавати, і дуже голодували, і багато з них померло з голоду.

І вони закричали до Симона, щоб одержати правицю, і він дав їм. І він вигнав їх звідти, і очистив твердиню від гидот.

І ввійшов до неї на двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року з хвалою і галуззям, з гуслами, з цимбалами, з сопілками, з піснями і зі співами, бо знищено великого ворога з Ізраїля.

І він постановив кожного року проводити цей день з радістю. І він скріпив святу гору, що біля твердині. І поселився там він і ті, що з ним.

І Симон побачив Івана, свого сина, що він є мужем, і поставив його володарем усіх сил. І він жив у Ґазарах.