Друга книга Ездри, розділ 4❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Другий почав говорити, — той, що сказав про силу царя:

О, мужі! Хіба не люди підкоряють землю і море, пануючи над усім, що в них.

Цар же перемагає, володіє всіма і панує над ними, і все, що тільки скаже їм, слухають.

Якщо скаже їм вести війну один проти одного, чинять. Якщо ж пошле їх на війни, ідуть і приборкують гори, стіни і вежі.

Б’ють, б’ються і не переступають слово царя. Якщо ж переможуть, збирають для царя все, і те, що захоплять, і все інше.

Ті, що не воюють і не б’ються, але обробляють землю, коли сіють знову, збираючи, несуть цареві. І, випереджаючи один одного, приносять данину цареві.

І він є сам, один. Коли скаже вбити, — убивають. Сказав відпустити — відпускають.

Сказав побити — б’ють. Сказав винищити — винищують. Сказав збудувати — будують.

Сказав вирубати — вирубують. Сказав насадити — насаджують.

І весь його народ, і сили його слухають.

А в цьому він лягає, їсть, п’є і спить, а вони охороняють довкола нього, і кожний з них не може відійти і чинити свої діла, і не є йому неслухняними.

О, мужі! Хіба не перемагає цар, бо так його слухаються! І замовк.

А третій, що сказав про жінку і правду, — це Зоровавель, — він почав говорити:

Мужі! Хіба не великий цар, і люди численні, і вино перемагає, хто ж той, що володіє ними, чи хто панує над ними, хіба не жінки?

Жінки породили царя і весь народ, який панує над морем і землею.

І з них вийшли, і вони вигодували їх, тих, що насадили виноградники, з яких твориться вино.

Вони виробляють одяг людям, вони роблять славу чоловікам, і чоловіки не можуть бути без жінок.

Якщо ж зберуть золото, срібло і всяку гарну річ, і бачать одну гарну на вигляд і красиву жінку

і, залишивши все це, споглядають на неї і з відкритими устами дивляться на неї, і всі її жадають більше за золото, срібло і всяку гарну річ.

Чоловік залишає свого батька, який його вигодував, і власну країну, і пристає до власної жінки,

і з жінкою зоставляє душу, і не пам’ятає ані батька, ані матір, ані країну.

Тому потрібно, аби ви пізнали, що жінки панують над вами. Чи не терпите болі й трудитеся, і все даєте, і приносите жінкам?

Чоловік бере свій меч і виходить, щоб іти в дорогу, чинити розбій, красти і плисти морем і ріками.

І бачить лева, і в темряву йде, і коли вкраде, учинить розбій і пограбує, та відносить улюбленій.

Чоловік більше любить власну жінку, ніж батька і матір.

І численні стали безумними власним розумом через жінок, і через них вони стали рабами,

численні загинули, були вбиті й згрішили через жінок.

Тож тепер невже не вірите мені? Хіба цар не могутній своєю владою? Чи не всі країни бояться доторкнутися до нього.

Я бачив його і Апамину, дочку подивугідного Вартака, наложницю царя, що сиділа по правиці царя,

брала вінець з голови царя і клала на свою, і по щоці лівицею вдарила царя.

І при цьому цар, відкривши уста, глядів на неї. І коли засміється до нього, він сміється. Коли ж розгнівається на нього, він її потішає, щоб її примирити.

О, мужі! Хіба не сильні жінки, коли так чинять?

І тоді цар і вельможі поглянули один на одного.

І він почав говорити про правду: Мужі, хіба не сильні жінки? Велика земля, високе небо і швидке в бігу сонце, бо повертається довкола неба і знову біжить на своє місце в один день.

Чи не великий Той, що це робить? І велика, і сильна в усьому правда!

Уся земля правду кличе, і небо її благословить, усі діла трясуться і тремтять, і немає з нею нічого неправедного.

Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, неправедні всі людські сини, неправедні всі їхні діла, ці всі. І немає в них правди, і в їхній неправедності гинуть.

Правда ж перебуває, зміцнюється навіки, живе і міцнішає навіки-віків.

І не вміє зглядатися на обличчя, ні приймати дари, але творить праведне з усього неправедного і поганого. І всім до вподоби її діла, і немає в її суді нічого неправедного.

Її сила, царство, влада і велич усіх віків. Благословенний Бог правди.

Він перестав говорити. І тоді весь народ закричав, і тоді сказали: Велика правда, і вона перемагає.

Тоді цар сказав йому: Попроси, що хочеш, більше від написаного, і дамо тобі, оскільки ти виявився наймудрішим. Тож сядеш поблизу мене і назвешся моєю родиною.

Тоді він сказав цареві: Згадай молитву, якою я помолився, щоби збудувати Єрусалим, у день, коли ти прийняв твоє царство,

і щоб відіслати весь посуд, забраний з Єрусалима, який відлучив Кир, коли обіцяв вигубити Вавилон, і обіцяв відіслати туди.

Ти обіцяв збудувати храм, який спалили ідумейці, коли спустошено Юдею халдеями.

Тепер це є те, про що тебе прошу, пане царю, і що молю в тебе, і це відповідає твоїй величності. Тож благаю, щоб ти виконав обітницю, яку ти з уст твоїх обіцяв зробити Цареві неба.

Тоді цар Дарій, уставши, поцілував його і написав йому листи до всіх економів, намісників, воєвод і сатрапів, щоб провели його і тих, що з ним, усіх, що йдуть будувати Єрусалим.

І написав листи до всіх намісників у Долині Сирії, Фінікії і тим, що в Лівані, щоб приносили кедрове дерево з Лівану до Єрусалима, і щоб з ним збудували місто.

І написав усім юдеям про свободу, тим, що йдуть із царства до Юдеї, аби кожний сильний, сатрап, намісник і економ не приходив до їхніх дверей,

і кожна околиця, яку тримають, щоб була їм без податку, і щоб ідумейці залишили юдейські села, які утримують,

і на будування святині дали на рік двадцять талантів, поки будується,

і десять талантів на рік на жертовник, щоб підтримувати всепалення кожного дня, щоби, згідно із заповіддю, приносити сімнадцять всепалень,

і щоби була свобода для всіх, хто приходить з Вавилону будувати місто, для них, їхніх дітей і всіх священиків, що приходять.

Написав же і про утримання, і священний одяг, що в ньому служитимуть.

І написав, щоб дати левітам утримання аж до того дня, коли закінчиться будова дому та Єрусалима,

і написав про всіх сторожів міста, щоб дати їм жереб і утримання.

І відіслав увесь посуд, який вилучив Кир з Вавилону. І все, що Кир сказав зробити, він заповів зробити і відіслати до Єрусалима.

Коли молодець вийшов, піднявши обличчя до неба перед Єрусалимом, він поблагословив Царя неба, кажучи:

Від Тебе перемога, від Тебе мудрість і Твоя слава, а я твій раб.

Благословенний Ти, що дав мені мудрість. І Тобі визнаюся, Володарю батьків.

І він взяв листи, вийшов до Вавилону і сповістив усім своїм братам.

Вони поблагословили Бога своїх батьків, бо Він дав їм свободу і відпущення,

щоб піти і збудувати Єрусалим і храм, де на ньому дано Його Ім’я. І вони святкували сім днів з музикою і радістю.