Книга Приповістей Соломонових, розділ 16❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Усі вчинки покірного відкриті перед Богом, — безбожні ж у день лиха пропадуть.

Кожний гордий серцем — нечистий перед Богом; хто неправедно ручається — такому не уникнути кари.

Діяти за правдою — початок доброї дороги, адже це приємніше для Бога, ніж принесення жертв.

Хто шукає Господа, знайде пізнання з праведністю, а ті, хто щиро Його шукає, знайдуть мир.

Усі Господні діла — зі справедливістю, а безбожний зберігається на день лиха.

На устах царя — священний вирок, — на суді його уста не схиблять.

Рівновага терезів — праведність перед Господом; Його діла — важки точні.

Чинити зло — огида для царя, адже престол влади облаштовується праведністю.

Приємні цареві праведні уста, — він любить слова правди.

Гнів царя — вісник смерті, та мудра людина його вмилостивить.

Син царя — у світлі життя, і ті, хто в його прихильності, — наче хмара пізнього дощу.

Коли мудрість будує гнізда — це краще за золото, і гнізда розуму — кращі за срібло.

Дороги життя оминають зло, і шляхи праведності продовжують життя. Хто приймає повчання, той перебуватиме в добрі; хто дотримується застережень, осягне мудрість. Хто слідкує за своїми дорогами, той і душу свою береже. Хто любить своє життя, той стримуватиме свої вуста.

Гордість передує погибелі, а падінню — безумність.

Кращий сумирний, який у приниженні, ніж той, хто ділить здобич із гордими.

Хто розумно провадить діла, той знаходить добро, а хто покладається на Бога, той блаженний.

Мудрих і розсудливих називають поганими, а радше слухають солодких у слові.

Розум для тих, хто його придбав, є джерелом життя, а настанови нерозумних — зло.

Серце мудрого думає про те, що виходить з його уст; його уста зодягнуться в розважливість.

Приємні слова — як вощина з медом, її солодкий смак — оздоровлення для душі.

Є дороги, які видаються людині правильними, однак їхній кінець дивиться на дно аду.

Людина важко на себе працює і проганяє свою погибель, однак крутій носить погибель на своїх устах.

Безглузда людина риється в злі й на своїх губах, наче скарб, збирає вогонь.

Лукава людина поширює зло і смолоскип обману запалює лиходійствами, і сіє розділення серед друзів.

Беззаконна людина спокушає друзів і веде їх на недобрі дороги.

Хто втупив свої очі, той задумує підступне, окреслює своїми устами всяке зло; такий — піч злоби.

Сивина — це вінець честі; її знаходять на шляхах правди.

Терпелива людина краща за сильну, а хто панує над гнівом, кращий від того, хто здобуває місто.

Безбожним за пазуху падає всяке зло, а все праведне походить від Господа.