Книга Псалмів, розділ 49❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Провідникові хору. Синів Кораха. Псалом.

Слухайте це, усі народи, уважайте, всі мешканці світу:

і люди прості, і вельможні, разом багаті й бідні.

Уста мої казатимуть слова мудрі і думка серця мого - розумні речі.

Я нахилю до притчі моє вухо, відкрию мою загадку під гусла.

Чого б то мусів я боятися за лихої години, коли мене оточить несправедливість тих, які на мене засідають,

вповають на свої достатки, і хваляться своїм багатством превеликим?

Таж ніхто не може викупити себе самого, не може дати Богові ціну за себе.

Занадто дорогий бо його душі викуп, і вистачити він ніколи не може

так, щоб він жив повіки й не бачив могили ніколи.

Бож бачить він, що мудрі умирають, однаково і дурень, і безумний гинуть і свої багатства іншим залишають.

Могили - домівки їх повік, їхні житла від роду й до роду, хоч вони й називають країни своїми іменами.

Таж людина в багатстві не звікує, подібна до скотини, яка гине.

Така дорога тих, що нерозумно на себе покладаються, і такий кінець тих, що милуються з свого щастя.

Ведуть їх, як отару, до Шеолу; смерть пасе їх, і справедливі панують над ними. Скоро їхня постать зникне, - Шеол домівкою їм буде.

Але Бог визволить мою душу з руки Шеолу, він мене прийме до себе.

Не лякайсь, як хто розбагатіє, коли побільшиться пишність його дому.

Бо, як помре, нічого не візьме з собою; багатство його з ним не зійде.

Хоч він і благословляв себе за життя свого, - хвалитимуть тебе, що дбав за себе, -

та все ж таки він піде до роду батьків своїх, що не побачать світла вже ніколи.

Чоловік, що живе в багатстві нерозумно, подібний до скотини, яка гине.