Книга Премудрості Соломона, розділ 5❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Тоді праведник виступить з великою сміливістю | перед тими, що його гнобили | та його труди ні за що мали.

Вони його уздрівши, збентежаться страхом жахливим | і здивуються з несподіваного спасіння.

Вони, каявшися, скажуть один до одного | і, стогнавши в тривозі духу, промовлять:

«Це той, кого ми колись на кпини брали | і на предмет глузування. Які з нас дурні! | Життя його вважали ми за божевілля, | а кончину його - безчестям.

Як же то його зараховано до синів Божих | і частка його між святими?

Отож - ми збилися з правдивої дороги | і світло справедливости нам не світило, | і сонце для нас не сходило!

Ми наситилися стежками беззаконня й погибелі, | проходили через пустині непрохідні, | Господньої ж дороги - ми не пізнали.

І що нам допомогла гординя? | Що нам принесло багатство разом з пихою?

Усе те, немов тінь, минуло, | немов вістка перелетна.

Як судно, що несеться по хвилястій воді, | коли перейде, то й сліду знайти не можна, | ані тропи кіля його у хвилях;

або як пташка, яка повітрям пролітає | і по якій годі знайти знак лету: вона б'є крилами легке повітря | і розтинає його із сильним шумом; | вона перелітає ним, розмахуючи крильми, | а потім не знайти знаку її перелету;

або як та стріла, що пущена до цілі: | прошите нею повітря вмить сходиться докупи, | так що й не відати, кудою вона пролетіла.

Отак і ми - заледве народились, і вже скінчились; | знаку жадної чесноти не можемо показати, | лукавство наше нас поглинуло.»

Бо безбожного надія - мов полова, несена вітром, | мов легка піна, що її буря розкидає, | мов дим, що його розвіває вітер: вона проходить, наче спомин про гостя-одноденця.

А праведні повіки будуть жити, | і в Господі їхня нагорода; | піклується про них Всевишній.

Тому і приймуть вони царство слави | і вінець краси з Господньої руки, | бо він правицею своєю захистить їх, | раменом їх охоронить.

Візьме за зброю свою ревність | і озброїть створіння ворогам на відплату.

Надягне справедливість, немов панцер, | і накладе, як шолом, суд нелицемірний.

Візьме за щит непереможну святість,

нагострить, немов меч, гнів суворий; | увесь світ піде з ним у бій проти безумних.

Цільні стріли-блискавиці вирушать, | і з хмар, немов з добре нап'ятого лука, полетять до цілі;

з метавки гніву жбурне силу граду, | вода у морі проти них залютує, | і ріки затоплять їх безпощадно.

Подмух Всесили проти них постане, | і, немов та буря, їх порозвіває. | Так то беззаконня спустошить усю землю, | і лиходійство по валить престоли сильних.