Байка 10 – Дві Курки

Случилося Дикій Курці залетіти до Домашньоï.— Як ти, Сестрице, в лісах живеш? — запитала Домашня.— Геть-чисто так само, як інші птахи лісові, — відповіла Дика. — Той самий Бог i мене харчує, який диких годує Голубів стадо...— Але ж вони й літати можуть добре, — промовила господиня.— Це правда, — сказала Дика, — і я тим самим повітрям літаю і задоволена крилами, від Бога менi даними...— Оцьому вже я, Сестрице, не можу вірити, — мовила Домашня, — адже я насилу можу перелетiти он до тiï клуні.— Не сперечаюся, — мовить Дика, — та при цьому і те будьте ласкаві, Голубонько моя, обміркувати, що Ви змалечку, як тiльки народилися, зволите на подвір'ї гній розгрібати, а я моє літання щоденним досвідом утверджувати змушена.

Сила

Багато хто, чого сам зробити не в змозi, про те iншим вiрити не може. Безліч є лінощами відучених мандрувати. Це означає, що як практика без сродності є даремною, так сродність працелюбністю утверджується. Яка користь знати, як саме робиться діло, якщо ти до цього не звикнув? Дізнатися не складно — складно звикнути. Наука і звичка — це одне й те саме. Вона не у знанні живе, але в робленні. Відання без діла є мукою, а діло — без природи. Ось чим різняться SCIENTIA ET DOCTRINA! (ЗНАННЯ І НАУКА).

Джерела

Текст і Примітки:

Байки Харківські [Текст] / Григорій Сковорода; пер. Назара Федорака. - Львів:Видавництво Terra Incognita, 2019. - 108с - (Серія "Українська езотерика"). ISBN 978-966-97596-8-9)

Ілюстрація:

Олена Горецька

https://instagram.com/olenka_art_vision

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.