Байка 15 – Змія і Буфон

Коли Змія навесні скинула стару шкіру, Буфон її побачив:

— Як ви, пані, — сказав із подивом, — помолодiли! Яка ж сьому причина? Прошу сказати.

— Я вам охоче розкрию мій спосіб, — Змія мовить. — Ходіть-но за мною.

I повела Буфона до тієї тісноï розколини, крізь яку вона, з великими труднощами пробравшись, усе старе лахміття зі себе стягнула.

— Ось, пане Буфоне! Звольте полізти крізь вузький сей прохід. А щойно пролізете, тієї самої миті обновитеся, залишивши весь непотрiб по той бік.

— Та хіба ти мене тут хочеш задушити? — скрикнув Буфон. — А хоча би мені сюди і вийшло пропхатися, тоді з мене останню шкіру здере...

— Прошу ж не погніватися, — сказала Змія, — крім сього шляху, ніяк вам туди дійти, де мені побувати вдалося.