Басня 15 – Змія и Буфóн

Чем лучшее Добро, тѣм большим трудом окопалось, как рвом. Кто Труда не перейдїóт, и к Добру тот не прійдїóт⁵⁴.

⁵²У списку: Змій.

⁵³Образ змії, що скидає линовище, протискаючись між камінням, Сковорода міг запозичити зі збірника «Symbola et emblemata» (Амстердам, 1705). Див. емблеми 213-у «Змѣя свою кожу скидивающая» (підпис: “Оставляющая старость. Совлекши старую кожу, пригожіе буду. Vetustate relicta”) та 613-у «Змія скидивающая свою старую кожу» (підпис: “Скинувши старую кожу, отмолодѣю. Юность ея возобновляется. Positus novis exuviis” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 54–55, 154–155]. Цей образ був знаний і в попередній українській літературній традиції. Наприклад, Лазар Баранович писав: “Змій ветхую свою кожу, тѣсно проходя стѣну, извергаєт и новую пріобрѣтаєт, сице ты тѣсными враты ветхую одежду раздери, в Христа же новую ризу облецися” [Баранович Л. Трубы словес проповѣдных. – Київ, 1674. – Арк. 334].

⁵⁴Ця сентенція суголосна церковній настанові: “…Добрая бо дѣла трудом стяжаваются” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 932] – або й народним прислів’ям: “До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький” [Номис, № 201]; “Як підеш широкою дорогою – аду не минеш, а підеш тісною – царство знайдеш” [Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края / Под. ред. В. А. Иванова. – Харьков, 1898. – Т. І. – С. 373]; “До злого бита дорога”; “До пекла не треба дороги питати” [Франко, № 13453, 19723]. Слід сказати, що перегодом Сковорода відмовився від думки про неприступність добра й стверджував, що досягти його легко. Принаймні в діалозі «Пря бѣсу со Варсавою» (1783 р.) є такий епізод. Супротивник Варсави, тобто самого Сковороди, питає його: “Чи то ти написав був 30 байок та й подарував їх Панасові Панкову?” “Саме так”, – каже Сковорода. “А чи пам’ятаєш ту байку, де Буфон розмовляє зі Змією, що помолодшала?” – “Пам’ятаю, – відповідає Сковорода. – Я увінчав ту байку такою силою: ‘Що краще добро, то більшим трудом, наче ровом, окопалось’”. – “Так чого ж ти зараз стверджуєш, що добро легке?” – “Тому, що так воно і є, – каже Сковорода. – Раніше я того не розумів” [див. про це: Ковалівський А. Розвиток етичних поглядів Г. Сковороди в зв’язку з його життям // Науковий збірник Харківської науково-дослідчої катедри історії України. Пам’яти акад. М. Сумцова. – Харків, 1924. – Т. 1. – С. 69–98].