Книга Приповістей Соломонових, розділ 14❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.

Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.

В устах дурного - бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.

Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.

Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.

Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.

Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.

Мудрість розумного - свою дорогу знати; | безумство глупих - обман.

Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.

Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.

Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.

Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її - шлях смерти.

Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.

Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра - вчинками своїми.

Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.

Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.

Запальна людина робить дурниці, | розважливий - зносить усе.

Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.

Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.

Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.

Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.

Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.

Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина - голод.

Вінець мудрих - їхній хист; | корона дурних - безглуздя.

Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той - облуда.

В Господнім страсі - міцне довір'я людини, | і її діти матимуть притулок.

Господній острах - джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.

У безлічі народу - царя слава; | у нестачі людей - руїна князя.

Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.

Лагідне серце - життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.

Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.

Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.

У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.

Справедливість підносить народ угору, | а гріх - сором народів.

Царська прихильність - розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.