Книга Приповістей Соломонових, розділ 24❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Злим людям не завидуй, | ані бажай їх товариства,

бо серце їх міркує про насильство; | їхні уста говорять лише лихо.

Дім мудрістю будують | і розумом його скріплюють;

знанням сповнюються комори; | всяким дорогим і красним майном.

Мудрий чоловік потужний; | муж знання збільшує силу,

бо ти розумним міркуванням твою війну вестимеш; | і в багатьох дорадниках - перемога.

Для дурня мудрість недосяжна, як коралі: | уст своїх при брамі він не відчинить.

Хто намислив зло чинити, | того назвуть провідником лукавства.

Дурного думка - гріх; | глузливий - для людей осоружний.

Як ти в біді піддався, | то мала сила в тебе.

Рятуй тих, що на смерть тягнені, | і від засуджених на страту не відступай.

Якщо ти скажеш: “Таж я про це не знав!” | - то хіба той, хто серця важить, не розуміє того, | і той, хто наглядає за тобою, цього не знає? | Хіба він кожному не відплатить за його вчинками?

Їж мед мій сину, бо то річ добра, | і крижка меду тобі на смак солодка.

Знай же ж, що мудрість для душі твоєї. | Як ти її знайшов - маєш майбутнє, | і надія твоя не пропаде.

Не зазіхай на праведника хату | і не пустош місця його спочинку.

Бо праведний сім раз упаде й знову встане, | а безбожник спіткнеться в нещасті.

Як упаде твій ворог, не веселися; | як він спіткнеться, не тішся серцем,

а то Господь побачить і буде йому не довподоби, | і відверне гнів свій від нього.

Не гнівайся на лиходіїв;| злим не завидуй,

бо для лихого немає майбуття, | світильник злих погасне.

Мій сину, Господа й царя страхайся; | з бунтівниками не приставай,

бо вмить прийде їхня погибель, | і знищення, що йде від обох, хто передбачить?

Це теж від мудрих: | вважати на особу на суді - не годиться.

Хто злому каже: “Ти праведний”, | того народ клястиме, люди зненавидять.

А тим, що судять справедливо, буде добре, | й на них зійде благословення.

Той в уста цілує, | хто щирим словом відповідає.

Упорай діла твої зовнішні, | і підготуй своє поле, | а вже потім будуй собі хату!

Не свідчи на ближнього безпідставно | і не обманюй своїми устами.

Не кажи: “Як він мені вчинив, так я йому вчиню; | відплачу кожному за його вчинками!”

Ішов я попри поле ледачого, | ; попри виноградник недоумка;

дивлюсь - кропивою позаростало, | і будяками зверху вкрилось, | камінна огорожа його розвалилась!

Поглянув я та й узяв собі до серця, | позирнув і взяв ось таку науку:

“Ще трохи сну, трохи дрімання; | трохи згорнути руки, щоб спочити, -

і твої злидні прийдуть наскоком, | нужда твоя - мов чоловік оружний”.