Книга Приповістей Соломонових, розділ 18❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.

Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.

Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.

Глибокі води - слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.

Воно не добре - вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.

Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.

Уста безумного - його руїна; | губи його - сіть на його душу.

Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.

Недбалий у своїй роботі | - руїнника брат рідний.

Ім'я Господнє - міцна башта: | праведник утече до неї - і безпечний.

Багатого достатки - його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.

Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою - покора.

Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.

Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?

Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.

Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.

Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.

Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.

Уражений брат - немов місто-твердиня, | і чвари - немов засуви в замку.

Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.

Смерть і життя - у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.

Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.

Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.

Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.