Книга Приповістей Соломонових, розділ 2❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Мій сину! коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе,

вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце,

о так, коли ти розум зватимеш до себе, | з закликом звернешся до розсудку,

коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб,

тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога.

Господь бо дає мудрість, | і з його уст виходить знання й розсудливість.

Він для праведних зберігає допомогу; | він щит для тих, що ходять чесно.

Він стежки правоти пильнує, | він береже дорогу своїх вірних.

Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру,

бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї.

Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме,

щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком,

від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити;

від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття,

яких стежки криві, | і які дорогами своїми крутять;

та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами,

що друга своїх молодощів занехаяла, | і що Божий союз забула,

бо її дім доводить до смерти, | її стежки до Тіней.

Ніхто з тих, що до неї йде, більш це повернеться, | ані не досягне стежки життя.

Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих,

бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити;

лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї.