Книга Псалмів, розділ 103❧НПУ — Новий Переклад Українською

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.

Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;

закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.

Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.

Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!

Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,

[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.

Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.

Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.

Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,

напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.

При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.

Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.

Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,

і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.

Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.

Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.

Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.

Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.

Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.

Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.

Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.

Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.

Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.

Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.

Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.

Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.

Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.

Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].

Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.

Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!

Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.

Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.

Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.

Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!