Книга Псалмів, розділ 48❧НПУ — Новий Переклад Українською

Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом.

Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,

сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.

Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.

Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:

Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –

тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?

Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.

Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,

щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.

Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.

Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!

Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.

Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.

Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них.

Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. Села

Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.

Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].

Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –

однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.

Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.