Книга Псалмів, розділ 9❧НПУ — Новий Переклад Українською

Керівнику хору. На мотив «Смерть сина». Псалом Давидів.

Славитиму [Тебе], Господи, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої.

Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній!

Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм.

Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму [проти них]; Ти сів на престолі, судив по правді.

Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки [із пам’яті].

Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, [Господи], навіть пам’ять про них згинула.

А Господь перебуватиме вічно, Він встановив для [праведного] суду престол Свій.

Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо.

І буде Господь сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи.

Надію покладатимуть на Тебе [всі], хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, Господи.

Співайте Господеві, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення.

Бо Він вимагає [розплати] за кров [невинних], пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених.

Змилуйся наді мною, Господи, поглянь, [як] гнітять мене мої ненависники, підніми мене, [віддали] від воріт смерті,

щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону, радіючи порятунку Твоєму.

Народи попадали в яму, яку [самі ж і] викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили.

Виявив Себе Господь, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон. Села

Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають.

Але вбогий не назавжди буде забутий, [і] надія пригнічених не зникне навіки.

Повстань, Господи! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм!

Наведи жах на них, Господи, нехай пізнають народи, що вони – лише [смертні] люди. Села

Чому, Господи, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе [від нас] у часи скорботні?

Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!

Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає Господа.

Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати, немає [місця для] Бога в жодному його підступному задумі.

Його справи йдуть успішно повсякчас, [занадто] високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.

Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»

Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.

Залягає він у засідку [біля] огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.

Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.

Понівечений, він згинається й падає, і могутність [нечестивця] вражає знедолених і нещасних.

Говорить [безбожний] у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить [цього]».

Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!

Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти [за зло]?

Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати [винного]. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.

Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося [нічого після нього].

Господь – Цар на віки вічні, згинуть народи [чужі] із землі Його.

Бажання бідних Ти чуєш, Господи, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє [до їхнього зойку],

щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб [смертна] людина не наводила більше жаху на землі.