Книга Псалмів, розділ 21❧НПУ — Новий Переклад Українською

Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів.

Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?

Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.

Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].

На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.

До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.

Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.

Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.

«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».

Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.

На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.

Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.

Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.

Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.

Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.

Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.

Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.

Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.

Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.

А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.

Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.

Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.

Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.

Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!

Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.

Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.

Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!

Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.

Бо Господеві належить царство, Він править народами.

Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.

Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.

Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.