Книга Ісуса, сина Сирахового, розділ 27❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Багато людей грішать із-за користи: розбагатіти прагнучи, стають немилосердними.

Кілок між щілини каміння вбивається, а між продаж та купівлю прокрадається гріх.

Хто в острахові Господньому не тримає себе ревно, то хата в такого незабаром розвалиться.

Коли решето трусять, висівки залишаються, - так і хиби чоловіка в його розмові.

Піч випробовує ганчарське начиння - людину випробовує її розмова.

З плоду дерева праця над ним виявляється, думка ж людського серця - із слова.

Мужа не хвали, поки він ще не висловився, бо щойно словом людина випробовується.

За правдою гнавшись, її досягнеш і в неї зодягнешся, мов у шати препишні.

Птахи живуть із собі подібними - правда повертається до тих, що чинять правду.

Лев учиняє на здобич засідку, а й гріх - на тих, що несправедливість коять.

Розмова благочесного - повсякчасна мудрість, безумний же змінюється, наче той місяць.

З нерозумними бувши, зважай на час, а бувши з розумними - будь якнайдовше.

Осоружне те, що варнякають дурні, а й сміються вони у гріха розкошуванні.

Як базіка нагромаджує клятви - стає волосся дуба, а як почне сперечатись - вуха затуляти треба.

Викликає кровопролиття сварня бундючних, - лайку їхню гидко слухати.

Хто тайни розголошує - втрачає довір'я, і друга собі він більш не знайде.

Друга люби і на нього звіряйсь, та, розголосивши його тайни, вже за ним не женись;

бо як людина втрачає свого небіжчика, так і ти втрачаєш твого ближнього дружбу,

і як випустив єси з рук своїх птаха, так і друга ти втратив - не впіймати більше!

Не женися за ним, бо вже він далеко: мов сарна із сітей, утік він.

Бо на рану є перев'язка, і на лайку - примирення, та немає надії для того, хто зраджує тайну.

Хто прижмурює око, той лихо кує, і вже годі його відвернути від того.

Перед очима твоїми уста його солодкі, він буде твої слова подивляти, та потім мову свою перекрутить і в твоїх же словах знайде він згіршення.

Многе мені осоружне, та ніхто так, як оцей; а й Господеві стане він осоружний.

Хто підкидає камінь - собі ж на голову кидає; призводить до рани удар зрадливий.

Хто яму копає - у неї впаде; хто сіть розставляє - впіймається в неї.

Хто чинить погане - воно впаде на нього, так що й сам не взнає, звідкіль воно нагрянуло.

Глум і наруга - для гордовитого; та й помста, мов лев, чигає на нього.

У сітку потраплять ті, що раді падінню побожних: муки їх жертимуть ще перед смертю.

Гнів та пересердя - речі мерзенні: уділом вони чоловікові грішному.