Книга Ісуса, сина Сирахового, розділ 42❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Та таких ось речей аж ніяк не стидайся, і на особу не дивися, гріха уникаючи:

закону Всевишнього, ані союзу, ані вироку, який розсуджує нечестивих,

ні рахунку з товаришем у дорозі, ні поділу спадщини серед друзів,

ні точної міри в вазі й терезах, ні придбання прибутку великого чи малого,

ні зискової різниці при купецькому продажі, ані суворої кари для дітей, ані стусанів для раба ледачого,

ані запечатування, коли жінка -лиха, ані замка - там, де рук багато.

Хоч що б ти видавав, усе зваж і почисли, видаток і прибуток - усе запиши.

Не стидайся поправляти безумного й дурного, а й престарого, який з молодими сперечається: от тоді й матимеш справжню освіту, й усі тебе вихвалятимуть.

Дочка для батька - таємний клопіт, про неї журба йому сон проганяє: щоб не відцвіла, бува, ще замолоду, а коли заміжня, то щоб не знавісніла;

щоб не опоганилась, дівчиною бувши, щоб не завагітніла в батьківському домі; бувши ж із мужем, щоб не зраджувала, а й, заміжня, не залишилась неплідною.

Пильно наглядай за неслухняною дочкою, щоб не зробила тебе ворогів посміховиськом, поговором у місті, в народі пліток предметом, - щоб перед численними тебе не осоромила!

Не задивляйсь на вроду ніякої людини, не дозволяй собі з жінками сидіти:

бо від одежі міль виходить, а від жінки - злоба жіноча.

Краще чоловік лукавий, ніж споглядно добра жінка: жінка бо наводить ганьбу і сором.

Тепер же згадаю про діла Господні й оповім те, що я бачив: Господніми словами його діла здійснились.

Сонце, що світить, - на все споглядає, і твір Господній повен його слави.

Своїм святим Господь не зізволив оповісти про всі свої чудеса, що їх Господь Вседержитель укріпив, щоб усе тривало в його величі міцно.

Дослідив він безодню і серце людське, він прознає їхні наміри потаємні, бо кожним знанням Всевишній володіє, то й передбачає знаки часу.

Вік сповіщає минуле й майбутнє, і сліди викриває речей прихованих.

Ніяка думка його не минає, ніяке слово від нього не сховається.

Мудрістю своєю діла величні він оздобив, - він бо існує від віку до віку: йому не додано нічого, а й нічого не віднято, і ніякого дорадника він не потребує.

Любі всі чисто його діла, але ж те, що з них видно - то лише іскра!

Усе воно живе й перебуває повіки, для кожної потреби, - і все йому слухняне!

Усе йде до пари, одне проти одного, - він недостатнім не створив нічого.

Одне покріплює доброту другого, - тож хто насититься, на його велич споглядаючи?