Книга Ісуса, сина Сирахового, розділ 46❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Хоробрим у війні був Ісус Навин, що в пророцтвах Мойсеєвим був наступником: він був, згідно з іменням своїм, великим, щоб рятувати його вибранців, щоб відплатити ворогам бунтівливим і щоб Ізраїлеві надати спадщину.

Який же був він славетний тоді як, руки піднісши, мечем на міста замахнувся!

Хто встоявся перед ним? Він бо вів Господні війни.

Хіба ж не його велінням сонце спинилось, і з єдиного дня зробився подвійний?

Закликав він до Всевишнього могутнього, як ворог на нього налягав з усіх-усюдів, - і вислухав його великий Господь: камінний град превеликий із неба спустивши.

Він кинувся на той ворожий народ і вигубив противників, коли вони спускалися, - щоб народи взнали, яка сильна його зброя і що їхня війна проти Господа була.

Він бо йшов слідом за Всемогутнім і за днів Мойсея чинив милосердя - він сам і Калев, син Єфунне, - стояв бо він твердо супроти громади, спромігся народ стримати від гріха і втихомирив лукаве нарікання.

Тим то й спаслося їх лише двоє з-поміж шестисот тисяч піхотинців, - щоб у спадщину їх запровадити, в землю, що молоком та медом тече.

І Господь надав Калевові сили, яка аж до старощів при ньому лишилась, - тож він і зійшов на верховину землі, яку його потомство одержало в спадщину,

щоб зрозуміли сини всі Ізраїля, що ходити Господніми слідами - добре.

І судді - кожен із власним іменем, - у всіх у них серце не було віроломне, і не відвернулись вони від Господа: хай же буде пам'ять про них благословенна!

Хай розквітнуть їхні кості з їхньої могили, і нехай імення їхнє передасться на синів отих, що прославляться в дітях!

Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, царство заснував і помазав князів над своїм народом.

Ім'ям Господнім судив він громаду, тож і Господь до Якова навідався.

За свою вірність об'явивсь він пророком: промовами довів, що в видіннях він - правдивий.

До Господа могутнього він віз-вав, як вороги налягли з усіх-усюдів на нього, - приніс бо в жертву ссуще ягнятко.

Отож Господь загримів із неба, в гуркоті великім дав свій голос почути.

Він винищив тирських князів і всіх філістимлянських зверхників.

А перед часом вічного спочинку засвідчив перед Господом та його помазаником: «Ні від кого не взяв я грошей, ні навіть сандалів пари» - тож ніхто його й не оскаржив.

Ба навіть як заснув, то ще пророкував він, передсказавши цареві його кінець: він з-під землі озвався голосом у пророцтві, щоб стерти беззаконність люду.