Книга Ісуса, сина Сирахового, розділ 43❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Пишнота висот - чистая твердь, вигляд небозводу - видіння слави!

Висхідне сонце звіщає на сході; яка бо предивна Всевишнього споруда!

Стоячи опівдні, висушує землю, - і хто бо встоїться перед його жаром?

Вогонь роздмухують, щоб жар здобути, та сонце палить гори утроє більше! Воно випаровує вогненну пару і блискучим промінням очі сліпить.

Великий Господь, що його створив, теж на слово його воно мчить своїм шляхом.

Та й місяць завжди о своїй порі визначає часи - знак відвічний,

Місяць вказує пору святкувань -світило, що зменшується, аж поки не зникне.

Від нього місяць має свою назву, він дивно зростає при своїх відмінах - знамено небесного війська, що світить на горній тверді.

Оздоба небес - яснії зорі, світляна прикраса в Господніх висотах:

словом Святого стоять за його велінням і не змінюються на чатах своїх.

Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна!

Оперізує небо луком осяйним: її бо нап'яли руки Всевишнього.

Велінням своїм він сніг шле на землю, присудом своїм блискавки мече.

Тож відчиняються комори його та й хмари вилітають, мов тії птахи.

Потугою своєю він згущує хмари, що розпорошуються градом, мов те каміння.

На погляд його здригаються гори, з волі його дме південний вітер.

Грому його гуркіт землю картає, мов та хуртовина з півночі й вихор.

Мов птахів вниз злітаючих, він сніг розсипає, що спадає додолу й осідає сараною: око дивується на красу його блискучу, серце чудується, як він спадає.

Він іней сипле на землю, мов сіль, і той, замерзаючи, колючиться шпичками.

Вітер холодний з півночі подме, а вже на водах крига твердне, по всій воді простелюється й воду опанцерює.

Він гори пожирає, пустиню випалює, зелень винищує, неначе той вогонь.

Гоїть усе те - хмара зненацька: роса, що спадає й оживлює по спеці.

За задумом власним він безодню втихомирив, а й насадив на ній острови.

Ті, що морем плавають, повідають про небезпеки, а ми, теє слухаючи, дивом дивуємось.

Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори.

Завдяки йому все здійснилось добре, і все впорядковується Господнім словом.

Чимало б ще сказати - та не дійшли б до краю! Тож слів завершення: Він - усе!

Де спромогу знайти нам, щоб його прославляти? Він бо величніший від усіх своїх діл.

Страхітливий Господь, превеликий, і влада його - предивна!

Хваливши Господа, возносіте його мірою змоги - бо він ще вам понад силу; його звеличувавши, сили розгорніте, однак не втомлюйтесь, - бо до краю не дійдете!

Хто бачив його й міг повісти б про те? Хто б звеличив його на всю його велич?

Багато інших є тайн, ще більших, ніж оці: з діл його ми лише часточку бачимо.

Усе бо створив Господь - і мудрість дав благочесним.