Книга Ісуса, сина Сирахового, розділ 49❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Пам'ять про Йосію - мов благовонна суміш, зготована способом мироварським: в устах усіх вона, мов мед, солодка і - наче музика на бенкеті:

був добронаставлений, народ навертавши, ще й осоружне беззаконня викорінив.

Він своє серце спрямував до Господа, а за часів нечестя - скріпив благочестя.

Поза Давидом, Єзекією та Йосією - всі вони вельми себе спроневірили; тим то, покинувши закон Всевишнього, царі юдейські прийшли до занепаду:

віддали вони іншим свою потугу, і славу свою - народові чужому.

А ті спалили святе вибране місто, геть спустошили його дороги, -

за словом Єремії, яким вони нехтували, а який вже в лоні матері був посвячений на пророка, - щоб викорінювати, руйнувати й нищити, а й для того теж, щоб будувати й насаджувати.

А й Єзекиїл побачив видиво слави - його показано йому на колісниці херувимів,

він бо звістив про повідь ворожу і був для тих добрий, чиї стежки - прямі.

Про дванадцятьох же пророків: хай їм кості розквітнуть з могили, бо вони Якова втішали й спасли його вірою сподівання.

Як Зоровавела нам звеличити, що мов печатка на правиці?

А й Ісуса, сина Йоцадака? Дім Божий за днів своїх здвигли й збудували вони святиню Господеві, яка на вічну славу призначена.

Та й про Неємію пам'ять велика - він вивів нам повалені мури, поставив ворота й засуви, відбудував нам наші доми.

Нікого на землі не створено таким, як Еноха: він бо забраний був із землі.

Ніхто не вродився таким, як Йосиф - провідник братів, підпора народу: кості його були в пошані.

Сим та Сет між людьми були славні, та Адам - понад кожне живе створіння.