Книга Ісуса, сина Сирахового, розділ 48❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

І з'явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало.

Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив.

Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.

Як ти прославивсь, Ілле, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою?

Збудив єси мертвого з смерти і з аду - Всевишнього словом.

Ти скинув царів на загибель, прославлених - з їхнього ложа.

Ти чув на Синаї докори, на Хориві - вирок відплати.

Ти помазав царів на відплату, а й пророків - своїх наступників.

Полум'яний вихор вхопив тебе - колісниця з вогненними кіньми.

Ти, як написано, погрозами майбутніми гнів гамуватимеш, заки спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову.

Щасливі ті, що тебе бачили й що заснули в любові, бо й ми життям будем жити.

Такий був Ілля, вхоплений вихорем, - а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.

Ніяке слово його не перевищило, - а й по смерті його тіло пророкувало.

Він і за життя творив чудеса, - а й при смерті діла його дивні.

Та попри все те народ не покаявсь і не відступив від своїх гріхів, - аж поки його не виселено з рідного краю та й не розсіяно по всій землі.

Зосталась лиш горстка люду з князем із дому Давида: дехто чинив угодне, а дехто множив гріхи.

Єзекія укріпив своє місто і воду провів до нього, пробив залізом скелю й поробив на воду ритви.

За днів його рушив Санхериб, та відійшов, Равшака пославши, -той же руку підняв на Сіон і в гордині вихвалявся вельми.

Затремтіли серця в них і руки, мов породіллю, схопили їх болі:

візвали до Господа, до Милостивого, простягнувши до нього руки, - і Святий швидко з неба їх вислухав та й спас рукою Ісаї.

Він ударив на асирійський табір, і винищив їх його ангел.

Бо Єзекія чинив Господеві вгодне, і в путях Давида, свого батька, скріпився, - як ото Ісая пророк заповідав, у видіннях своїх великий та вірний.

Відступило за днів його сонце, -і цареві життя він продовжив.

Він бачив майбутнє духом могутнім і втішав сумних на Сіоні.

Аж до вічности об'явив він прийдешнє і приховане, заки воно збулося!