Книга Йова, розділ 16Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)
Підхопивши, Йов промовив:
Я чув багато такого. Усі потішники зла.
Бо що ж? Хіба є чин словам духа? Чи щось тобі перешкодить, щоб відповісти?
І я скажу так, як ви: Хіба ваша душа лежить замість моєї? Тоді я наскочив би на вас словами, покивав би головою на вас.
Тож нехай буде сила в моїх устах, не спиню рух губ.
Бо якщо говоритиму, не роз’ятрю рани. Коли ж помовчу, хіба менше буду зранений?
Тепер Він мене зробив втомленим, нерозумним, зігнилим;
і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в обличчя відповіла.
Охоплений гнівом, Він скинув мене, заскреготав на мене зубами, списи Його розбійників попали в мене.
Він прибив стрілами очей, гострим поглядом уразив мене в обличчя, разом набігли на мене.
Бо Господь віддав мене в руки неправедного, і на безбожних покинув мене.
Розбив мене, коли я був у мирі, схопивши мене за чуб, вирвав волосся, поставив мене, неначе сторожа.
Оточили мене списами, кидаючи на мої нирки без пощади, пролили на землю мою жовч.
Повалили мене — падіння за падінням, накинулися на мене сильні.
Я пришив мішковину до моєї шкіри, а моя сила погасла в землі.
Моє нутро згоріло від плачу, а на моїх повіках — тінь.
У моїх руках не було ж нічого неправедного, а молитва моя була чистою.
Земле, не покрий крові мого тіла, і хай не буде місця моєму крикові.
І ось тепер на небі мій свідок, і мій заступник — на висотах.
Нехай долине моє благання до Господа, нехай же перед Ним сльозить моє око.
Нехай буде оборона людині перед Господом, а синові людському — перед своїм ближнім.
Пройшли лічені роки, і я піду дорогою, якою не повернуся.
Джерела
