Книга Йова, розділ 29Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)
Продовжуючи далі, Йов сказав у вступі:
Хто мене поставить, як у місяці попередніх днів, в які мене оберігав Бог?
Так, як тоді, коли Його світильник світив над моєю головою, коли я ходив при Його світлі в темряві.
Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.
Коли я був дуже плідним, а навколо мене були діти.
Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.
Коли я виходив вранці в місті, то на площах ставили моє крісло.
Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.
Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.
Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла,
бо вухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, ухилялося.
Адже я спасав бідного з руки сильного, і я допомагав сироті, в якого не було помічника.
Нехай на мене прийде благословення того, хто гине, а уста вдови мене благословили.
Я ж одягався в праведність, і наряджався в суд, наче в подвійний одяг.
На око був я сліпий, а на ногу — кульгавий, —
я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не бачив.
Я трощив челюсті безбожних, я виривав грабунок з-посеред їхніх зубів.
Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стовбур фінікового дерева, я проживу довгий час.
Мій корінь розкрився біля води, і роса поселиться в моїх жнивах.
Слава моя марна зі мною, і мій лук у Його руці йде.
Мене чули ті, які слухали, і замовкали на мою раду.
А до моєї мови не додавали, раді ж були, коли я до них говорив.
Наче спрагла земля, що очікувала дощу, так вони чекали на мої слова.
Якщо засміюся до них, не повірять, і світло мого обличчя не занепадало.
Я вибрав їхню дорогу, і я перебував, як володар, і я жив, наче цар між лицарями, немов той, хто потішає страждаючих.
Джерела
