Книга Йова, розділ 32❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Замовкли і його троє друзів, щоби більше не заперечувати Йову, бо Йов був праведний перед ними.

Обурившись, Еліус, син Варахіїла, вузієць з роду Рам, з Авсітідійської країни, сильно розлютився на Йова, тому що він проголосив себе праведним перед Господом.

Тож він дуже розлютився проти трьох друзів, бо вони не змогли відповісти Йову, а мали його за безбожного.

Та Еліус стримався дати відповідь Йову, тому що вони були старші за нього віком.

Коли ж Еліус побачив, що в устах трьох мужів немає відповіді, то його гнів запалав.

І, підхопивши, Еліус, син Варахіїла, вузієць, сказав: Я є наймолодший за віком, а ви є старші. Тому я замовчав, боячись сповістити вам своє знання.

Я сказав: Нехай вік буде тим, хто веде розмову, — упродовж багатьох років вони набули мудрості.

Але в смертних людях є дух, і дихання Вседержителя навчає.

Не багатолітні є мудрими, і не старці знають суд.

Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю.

Прислухайтеся до моїх слів, бо вам, які слухаєте, говоритиму, доки не дослідите слів,

і так, як ви, я зрозумію! І ось, не було у вас того, хто оскаржував Йова, хто відповідав на його слова.

Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, — ми додали Господу.

Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова!

Вони жахнулися і більше не відповідали, — у них пропали слова.

Я був терпеливий, бо вони не говорили, бо стояли, не відповіли.

А Еліус, продовжуючи, сказав:

Знову говоритиму, бо я є сповнений слів, адже мене вбиває дух нутра.

А моє нутро, наче зав’язаний бурдюк солодкого молодого вина, що бурлить, чи наче прорваний ковальський міх.

Я заговорю, відкривши уста, щоб спочити.

Адже я не соромитимуся людини, але й не боятимуся смертної людини.

Бо не вмію зважати на поважні обличчя. Якщо ж ні, то мене поїсть міль.