Книга Йова, розділ 31❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.

А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?

Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?

Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?

Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,

нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.

Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,

то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.

Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,

то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.

Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.

Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.

Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,

то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?

Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.

А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.

Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —

хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —

якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,

і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,

якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,

то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.

Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.

Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,

якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,

чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.

І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,

то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.

Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —

то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.

Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.

Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.

Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,

бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?

О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,

читав, поклавши, як вінець на плечі,

і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,

якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,

якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,

то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.