Книга Йова, розділ 38❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Коли Еліус перестав говорити, то до Йова крізь бурю і хмари заговорив Господь:

Хто цей, який скриває від Мене раду, хто тримає слова в серці й думає від Мене втаїти?

Підв’яжи, як муж, твої стегна, Я ж тебе запитаю, а ти Мені відповіси!

Де ти був, коли Я основував землю? Сповісти Мені, якщо ти володієш знанням.

Чи знаєш, хто визначив її розміри? І хто протягнув мірний шнур по ній?

На чому встановлені її склепіння? Хто є той, котрий заклав на ній кутовий камінь?

Коли народжувалися зорі, усі Мої ангели хвалили Мене могутнім голосом.

Я загородив море брамами, коли воно хлинуло, виходячи з лона своєї матері.

Я ж зробив йому хмару за одяг і повив його імлою.

І Я поставив йому границі, встановивши засуви та брами.

Я ж сказав йому: Досі підеш, і не перейдеш, але в тобі розіб’ються твої хвилі!

Хіба Я при тобі наказав ранньому світлові, і ранкова зірка побачила своє визначене місце,

щоб схопитися за краї землі, аби скинути із себе безбожних?

Хіба ти, взявши глинисту землю, зліпив живу істоту і наділив її мовою на землі?

Чи ти забрав світло від безбожних, а плече гордих знищив,

прийшов до джерела моря, ходив стопами по безодні?

Хіба тобі зі страхом відкриваються брами смерті, а придверники аду, бачачи тебе, лякалися?

Чи ти збагнув широчінь піднебесної? Сповісти ж мені, якою вона є!

А в якій це землі замешкує світло, і де місце темряви?

Хіба ти Мене приведеш до їхніх околиць? Чи й ти вивідав їхні стежки?

Знаю, що ти тоді народився, і число твоїх років велике.

Та чи ходив ти до сховищ снігу, і чи бачив ти сховища граду?

Можливо воно відкладене тобі на час ворогів, на день війни і битви?

Звідки виходить мороз чи розноситься південний вітер на піднебесну?

Хто ж приготував русло для дощової зливи, і дорогу громоносним бурям,

щоб посилати дощ на безлюдну землю, на пустелю, де немає людини,

щоб наситити незаселену і непрохідну землю і викликати ріст зелені?

Хто є батько дощу? Хто ж є той, котрий породив краплі роси?

З якого лона виходить лід? А хто на небі породив мороз,

який сходить, наче вода, що тече? Поверхню ж безодні хто оснував?

Чи ти збагнув пов’язь Плеяди і відкрив огорожу Оріона?

Чи ти відкриєш сузір’я у своєму часі, і чи притягнеш Вечірню зорю за її косу?

Чи ти знаєш переміни неба чи те, що стається у злагоді в піднебесній?

Чи ти покличеш хмару голосом, і вона тебе послухається поривами бурхливої зливи?

Чи пошлеш блискавки, і вони підуть? Чи запитають вони тебе: Що робити?

Хто ж дав жінкам мудрість ткати чи вміння вишивати?

Хто ж у своїй мудрості перераховує хмари, і прихилив небо до землі?

Розлився порох, наче земля, Я ж зліпив його, наче кам’яну брилу.

Хіба ти полюєш їжу для левів, чи наповнюєш душі зміїв?

Адже вони перелякалися у своїх лігвищах, перебувають у лісах, чатуючи.

Хто ж приготовив їжу вороні? Бо її пташенята закричали до Господа, блукаючи в пошуках їжі!