Пісня третя ("Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!")

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!

Уже й садки розцвілися, уже й солов’ї співають.

Отже ти, печаль, іди вже геть звідси¹⁰. Не погань гарного місця.

Іди собі в болота, йди під землю.

Біжи пріч у пекло – не для тебе сей рай і сад.

Душа моя розцвіла і родяться в ній радості.

Щасливий той і без утіх, хто побідив смертний гріх;

Душа його – Божий град, душа його – Божий сад.

І сей сад ніколи не перестає цвісти й давати плоди,

Ніколи й листя в нім не падає.

О, Боже мій – ти мій град! О, Боже мій – ти мій сад,

Невинність – ото мої квітки, любов і спокій – ото мої плоди.

Душа моя верба, а ти – вода;

Годуй мене в сій воді, утіш мене в сій біді.

Я нічого не боюся – тільки самого гріха.

Убий же в мені усякий гріх – в тім ключ усіх моїх радостей.