Пісня тридцята ("Осінь наша проходить, а весна вже пройшла")

Осінь наша проходить, а весна вже пройшла.

Мати весною родить козеня,

А ледве прийшло літо – козеня стало цапом.

Цапе бородатий!..

Ах, відкиньмо печалі¹⁰¹. Таже наш вік короткий і малий.

Нехай життя наше буде солодким.

Хто завжди носить в собі печаль,

Той все одно, що лежить во гробі, все одно, що не жив ніколи.

Ах, утіхо й радосте! О, сердечна солодкосте!

Оце істинне життя,

Не хвалене довгістю, а хвалене добрістю,

Життя як пісня.

Є Бог милосердний, я Його люблю.

Він мені твердий камінь, солодко мені й сум терпіти.

Він живе, не вмираючи, живе з ним

І жива моя душа.

А кому Він не служить, нехай той бідний тужить.

Ото дійсний сирота.

Чи хочеш жити щасливо? Нікому не завидуй,

Будь доволен малим – тоді нічого вже не бійся.

Плюнь на тлін домовини і на дітські страхи.

Смерть не вред, а тільки спокій.

Отак жив афінський, отак жив і жидівський

Епікур¹⁰² – Христос.