Пісня двадцята ("Хто серцем чистий і душею")

Хто серцем чистий і душею –

Непотрібен для нього і панцер,

Непотрібен і шлем,

Непотрібна йому й війна.

Непорочність – ото його зброя,

І невинність – ото його алмазна стіна,

А щитом, мечем і шлемом йому сам Бог.

О світе, світе безпорадний!

Ти надієшся на царів,

Ти думаєш, що ото вже твердий берег –

Але вихор розвіє ту куряву⁷⁸.

Непорочність – ось тобі тверда охорона.

І невинність – от небесний двір.

Туди лети, там і спочинеш.

Оця кріпость свята вже бомб не боїться,

Ні стріл клеветничих,

І хитрих мін не страшиться;

Завжди вона ціла і не може згоріти,

Непорочність – ото камінь адамант,

І невинність – ото свята кріпость.

Туди лети, там і спочинеш.

В сім граді й ворогів люблять,

Добром воздають і ворогам,

Не жаліють здоров’я для других,

А не тільки добрі для них.

Де ж він – стільки прекрасний град?

Сам ти той град, коли виженеш отруту геть з душі;

Сам ти Святому Духу храм і град.