Книга Йова, розділ 12❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Заговорив Іов і мовив:

«Справді лише ви люди, | і з вами умре мудрість!

Є й у мене розум, як у вас, | нічим я від вас не гірший! | Та й хто не знає того?

Посмішищем ближнього зробивсь я, | що взиваю до Бога, і він відповідає; | сміховиськом - я праведний, безвинний.

Презирство на нещастя! - думає щасливий. | Стусана тому, який спотикнеться!

Шатра ж грабіжників спокійні, | і ті, що гнівлять Бога, сидять собі безпечні, | ті, що власну руку мають за бога.

Спитай лиш у тварин, вони тебе навчать; | у птиць небесних, і тобі сповістять;

або повзунів, вони тебе повчать, | і риби в морі тобі повідають!

Хто з усіх них не знає, | що рука Господня все це створила?

В його руці душа всього живого, | дихання кожного людського тіла.

Хіба не вухо слова розрізняє?

У сивоголових - мудрість, | у довголітніх - розум.

У нього премудрість і потуга, | у нього рада й розум.

Як він зруйнує, ніхто не відбудує; | як замкне когось, ніхто вже не відімкне.

Здержить води - все повисихає;| а пустить їх - розбурять землю.

У нього сила та обачність; | у нього зведений і зводитель.

Він радників босоніж відсилає | і в суддів розум відбирає.

Він знімає з царів кайдани | й оперізує їх стан мотуззям.

Він відсилає священиків босоніж, | і валить могутніх.

Він проречистим рот закриває, | він забирає в старих розум.

Він виливає на вельмож презирство | й розпускає пояс сильних.

Він виявляє те, що в темряві глибоко скрилось, | виводить смертну тінь на світло.

Множить народи і їх губить, | поширює людей, а потім їх нищить.

Він відбирає розум у голів краю, | пускає їх блудити в пустині без дороги.

І вони бродять помацки у темряві без світла, | і заточуються, немов п'яні.»