Книга Йова, розділ 34❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Елігу почав говорити далі й мовив:

«Слухайте мої слова, о мудрі, | нахиліть до мене вухо, о розумні!

Бо вухо слова розрізняє, | як піднебіння куштує страву.

Розсудім разом, що є справедливе, | і визнаймо між нами, що є добре.

Ось Іов мовив: ,,Я правий, | та Бог відмовив мені суду.

Проти свого права мав би я брехати? | Рана моя невигойна, хоч я й невинний!

Чи є десь такий чоловік, як Іов, | що глум глитає, немов воду,

що з лиходіями товаришує | та що з безбожниками ходить?

Він бо сказав: Нема з того користи | людині, коли догоджає Богу.

Тим слухайте мене, мужі розумні! | Не може бути зла у Бозі | й у Всесильному - неправди!

Він людині відплачує згідно з її ділами; | як кожний ходить, так у Бога знаходить.

Воістину Бог зла не чинить, | Всесильний суду не кривить.

Хто йому довірив землю? | Хто доручив йому всесвіт?

Якщо він візьме дух свій знов до себе, | до себе забере своє дихання, -

усяке тіло зараз же загине, | людина повернеться у порох.

Отже, як маєш розум, слухай! | Вважай на моїх слів голос!

Чи ж міг би правити, хто ненавидить право? | Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би?

Того, що до царя мовляє: Негодящий! | А до вельмож: Безбожні! -

що не зважає на князів особу, | не сприяє радше багатому, ніж бідному, | бо всі вони діло рук його.

Раптом вони вмирають, і більше їх немає; | народ бунтується посеред ночі, | без труднощів могутнього скидає.

Бо його очі над путями чоловіка, | він бачить кожен його крок.

Нема ні темряви, ані глухої тіні, | де б лиходії могли заховатись.

Він не накладає на людину строку, | щоб та ставала на суд із Богом.

Він розгромлює без допиту вельможних, | і ставить на їхнє місце інших.

Він знає добре їхні вчинки | скидає їх одної ночі, - і топчуть їх.

Як беззаконних карає їх передочима інших

за те, що відхилилися від нього | й ніколи про путі його не дбали,

так що дійшов до нього зойк злиденних, | і він почує крик смиренних.

Коли він спочиває, хто потривожити його посміє? | Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? | Він на народи й одиниці поглядає,

щоб лицемір не царював, глузуючи з народу.

І коли він до Бога каже: Мене обдурено! | Зла не чинитиму вже більше!

Навчи мене, якщо я помилився! | Якщо вчинив несправедливість, більш не буду! -

то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити? | Через те, що зневажаєш суди, | через те, що то ти вибираєш, а не я, | - скажи, отже, що знаєш!

Розумні люди мені скажуть, | і мудрий муж, що мене чує:

Іов говорить нерозважно, | в його словах нема глузду!

Коли б то Іова розсліджено докладно | за відповіді, що личать людям нечестивим,

бо він до гріхів своїх додає ще бунт | і затискає кулаки при нас, | і множить слова проти Бога!»