Книга Йова, розділ 13❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

«Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.

Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.

Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.

Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі - усі ви!

Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.

Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.

Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?

Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?

Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?

Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.

Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?

Ваші гадання - думки з попелу, | і відповіді ваші - відповіді з глини.

Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.

Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.

Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.

Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з'явитись нечестивий.

Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.

Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!

Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.

Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!

Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!

І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.

Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!

Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?

Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?

Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;

заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.

Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»