Книга Йова, розділ 41❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

«Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.

Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?

Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.

Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.

Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?

Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!

Спина його - щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.

Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.

Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.

Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,

З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.

З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.

Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум'я виходить!

У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.

М'язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, - не подаються.

Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!

Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.

Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.

Залізо йому - солома, | мідь - дерево трухляве.

Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі - то йому полова.

Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!

Під ним - черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.

Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.

По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.

Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.

Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»