Книга Йова, розділ 6❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Заговорив Іов і мовив:

«О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!

Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.

Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.

Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?

Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?

Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.

Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,

коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!

Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!

Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?

Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?

Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?

Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.

Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,

від криги каламутних, | що на них купи снігу.

Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.

За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.

Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,

та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.

Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.

Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!

З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! –

Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!

Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?

Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого - на вітер!

Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.

Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!

Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!

Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»