Книга Йова, розділ 23❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Заговорив Іов і мовив:

«Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.

Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!

Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.

Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!

Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.

Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!

Та як піду на схід - його немає, | на захід - його не помічаю.

На півночі його шукаю - не бачу, | повернуся на південь - не виджу.

Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.

Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.

Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.

Призначить він щось, - хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.

Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.

Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю - і його лякаюсь.

Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.

Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»