Книга Йова, розділ 20❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Заговорив Цофар з Наамату й мовив:

«Думки мої спонукують мене відповідати, | та й неспокій той, що в мені.

Я вислухав докір, для мене образливий, | але мій розум шепоче, що маю відповісти.

Чи ти не знаєш, що від віків, | з того часу, коли постала на землі людина,

веселощі безбожного короткі | і радість нечестивого хвилева?

Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, | і голова його сягала аж до хмари,

мов привид, пропаде навіки. | Хто його бачив, питатиметься: Де він?

Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, | немов нічна мара, він щезне.

Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, | і не вглядить його вже більш його оселя.

Діти його відшкодують убогих, | руки його повернуть назад його багатство.

Кості його повні юнацького запалу, | але він разом з ним ляже в порох.

А коли зло було йому солодке в роті, | і він ховав його у себе під язиком,

беріг його, не покидав його, | тримав його під піднебінням,

то їжа ця в його нутрі зіпсується, | отрутою гадючою візьметься в його нутрощах.

Він виблює добро, що був проглинув; | Бог вирве його з живота у нього.

Отруту ссав гадючу - | його уб'є язик зміюки!

Він не вздріє вже річок олії, | ані потоків меду й молока.

Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; | плодом свого прибутку не буде радіти.

Бо він гнобив і покидав убогих, | пограбував дім, замість його будувати.

Бо черево його не відало наситу, | від його скупощів не можна було врятуватись.

Від його ненажерства ніхто не міг спастися; | тим то і не буде тривким його щастя.

У повноті достатків йому стане тісно, | всяке нещастя впаде на нього.

Саме коли він наповнятиме живіт свій, | Бог зішле на нього жар свого гніву, | пустить дощем на його тіло стріли.

Якщо ухилиться від зброї із заліза, | то його прошиє лук мосяжний.

Стріла пройде йому навиліт через спину, | крізь жовч його пройде спис блискучий; | великий жах упаде на нього!

Тьма-тьменна таємно для нього уготована. | Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; | він знищить і те, що лишиться в його наметі.

Небо відкриє його несправедливість | і земля встане проти нього.

Його домівку змиє повінь, | що розіллється в день Божого гніву,

Ось яка доля грішника від Бога, | спадщина, що випаде йому від Бога.»